Читати книгу - "Моє зведене прокляття, Анастасія Соловйова"

— Куди стільки? — ахаю я, коли Алекс повертається на кухню з паперовими пакетами. — Я все не з'їм! Ти очманів?

— Нічого, значить, мені більше дістанеться.

— Що, сил ніяких не лишилося? — цікавлюсь я, натякаючи на наш ранковий секс-марафон.

Алекс хмикає та дістає якісь салати, стейки, роли. Все це офігезно пахне, у мене рот моментально слиною заповнюється. Ми довго не вилазили з ліжка, але мій живіт зрадницьки забурчав, і Алекс відразу замовив їжу. Дбайливий він.

Ми майже ні про що не розмовляємо. Так, сміємося з різних дрібниць, кусаємо один одного, чіпаємо, цілуємо, обіймаємо. Знову регочемо, як дурні. Нам напрочуд легко разом, а якщо стежити за своїми словами — то взагалі все чудово.

Раніше я вважала Алекса складною людиною, нелюдимою і грубою. Виходить, сильно помилялася в ньому. Або він нарешті мені відкрився. Чи це означає, що він тепер бачить в мені близьку людину?

— Дуже смачно, — резюмую я. — А тобі треба в офіс? Може, залишишся?

— Треба, — одразу ж серйозніє Алекс. — У батька проблеми невеликі у компанії, я їх вирішую.

— А хіба ти… розумієш, що і як треба робити? — я одразу лякаюся свого питання. — Я хотіла сказати, що ти начебто іншу освіту здобував. Це не означає, що я сумніваюся в тобі!

— Міко, я нічого такого не подумав, — усміхається Алекс. — Дійсно, досвіду в мене мало, але в організаційних питаннях я можу розібратися. Не хвилюйся.

— Хм, то ти ще й розумний, виявляється? — рухаю бровами і штовхаю Алекса в плече.

— Є таке. Не очікувала?

— Ой, ніби ти очікував, що з очкастої зануди я виросту дуже красивою і сексуальною дівчиною! — жартую я.

— Не очікував. Я багато в чому помилявся.

— Це ти мене так завуальовано красивою та сексуальною назвав? — обережно уточнюю я.

Треба іноді говорити те, що думаєш, — це корисно. Алекс киває, притягує мене до себе та смачно цілує у губи. Відштовхую його, головою несхвально хитаю.

— Ти гострий, капець!

— Так про мене ще ніхто не відгукувався, — хмикає він.

— У мене тепер губи палають, — скаржуся я далі і притискаю пальці на обличчя. — Цей суп такий гострий?

— Спробуєш? — вказує Алекс на свій том-ям.

— Ні, я, мабуть, обійдуся без гострої їжі. Я ж не збоченка.

— Точно? — хрипко питає він. Не на їжу натякає, а на ранковий секс. Він був дуже гарячим і відвертим. Я не знала, що здатна на такі витівки.

— Гаразд, я трохи збоченка, — знизую плечима. Губи не горять, можна знову поцілувати Алекса.

Сідаю до нього на коліна, за шию обіймаю, в очі довго-довго дивлюся. У них лукавий вогник блищить, він зачаровує, спокушає. Ніколи не думала, що зможу ось так прямо милуватися Алексом, а він не відштовхне мене, а навпаки – насолоджуватиметься моєю присутністю. Ще й гарною мене вважає. Своєю. Що б це не означало.

— На жаль, мені справді треба йти, — важко зітхає Алекс, забираючи руки з моїх стегон.

— Тобто ти відмовляєшся вислухати мої збочені побажання? — облизую я губи. Навмисне. Алекс на них залипає і не одразу відповідає. За цим так приємно спостерігати!

— Не відмовляюся. Увечері мені все розкажеш. А краще – покажеш.

— Ну гаразд, — злажу з його колін і повертаюся до їжі. — А що буде ввечері?

— Сходимо у винний магазин? Адже ти цього хотіла.

Ну ось, я цього хотіла, а йому що, все одно, куди йти? Так, стоп, я вже до дрібниць чіпляюся. Потрібно зберігати спокій.

— Чудово. Вони до десятої працюють. Встигнеш?

— Угу, — Алекс швидко доїдає суп, потім на стейк переключається. Дивно, але навіть їсть цілком красиво і естетично. Я з голоду можу на бургер накинутися і не звертати уваги на соус на губах або ще на якусь нісенітницю.

Десь вібрує телефон. Я спочатку думаю, що це мій, сіпаюсь роздратовано і помічаю, як сильно хмуриться Алекс. Кидаю погляд на його смартфон, але екран побачити не встигаю. Від мене приховують особистість того, хто дзвонить.

— По роботі? — цікавлюся я. Ну й дурепа! Став би Алекс від мене приховувати робочий номер.

— Ні, — різко відказує він.

Мабуть, та дівчина дзвонила, з якою я телефоном розмовляла. Нахабне створіння.

— Окей, — я підводжусь і викидаю брудний посуд. Руки мию. Волосся розпатлане поправляю.

Алекс теж збирається. На його обличчі видно тінь занепокоєння. Захоче – сам про все розповість. Адже я правильно роблю, що упокорююся з його скупою відповіддю?

— Гарного тобі дня, — кажу Алексу перед відходом.

А він раптово притискає мене до стіни і цілує не лише губи, а й шию, плечі, ключиці. Спалахаю від цих зухвалих несвоєчасних ласк, тихенько схлипую.

— Ти спеціально, — обурююся, коли Алекс усувається і проводить великим пальцем по моїм губам.

— Так. Хочу, щоб ти весь день про мене думала. І згадувала цей момент.