Читати книгу - "Будь зі мною, Анна Пахомова"

- Ми теж підемо, - промовила Лариса багатозначно посміхаючись Дмитрові. – Діма хоче полетіти кудись в тепло, нас чекають в тур фірмі, будемо путівку обирати.

«От і помаринувала», - хмикнула подумки Віра про цих двох. Але вона щиро раділа за подругу.  Добре, що вони з Дмитром Валентиновичем з’ясували всі непорозуміння, і дали один одному шанс все почати спочатку. Як і вони з Антоном.

Волков все так само тримав Віру за руку, і вона відчувала як розростається хвиля тепла від його руки. Як же вона мріяла опинитись з ним наодинці. За цей тиждень вона подумки стільки всього робила з Антоном Павловичем, що їй невимовно кортіло випробувати все насправді. Здається, вона якась хвора збоченка. Тому, що думки її тільки про секс з цим ходячим тестостероном.

Артем вмостився на задньому сидінні Антонового джипу, розповідаючи Вірі про свої досягнення в карате. Його записали в секцію тільки в цьому році, і малий з ентузіазмом тренувався. Віра  уважно прислухалась, намагаючись з усіх сил виглядати ввічливо. Але насправді до свого сорому їй нетерпілось опинитись з коханим на одинці.

Здавалось за ті хвилини, що Антон проводив сина і розмовляв з тренером, що керував автівкою по мокрих вулицях внутрішній Вірин годинник відлічив цілих три вічності.

- Нарешті ми самі, - в такт Віриним домкам промовив Волков, закривши двері своєї квартири. Притиснув Віру до дверей, впиваючись в губи спекотним поцілунком. Але миттю отямився, згадавши про мокрий верхній одяг: - Здавалось ти там казала, що пробачила мене, та все ж я маю спробувати вимолити ще одне пробачення…

Під ці слова Антон скинув власну куртку і допоміг Вірі зняти пальто, запустив холодні долоні дівчині під светрика, і вона залящала вивертаючись від його дотиків.

- Оу, яка гаряча дівчинка, - не даючи Вірі втекти розсміявся Антон,  і знову почав цілувати дівчину. Віра здалась, притиснулась до чоловіка всім тілом, з насолодою відчуваючи його напруження, міцні м’язи під долонями, перемістила долоні на щоки, ледь-ледь колючі.

- Люблю тебе, - видихнула Антонові в губи.

- Що ти сказала? – Волков уважно подивився дівчині в очі. – Повтори.

 -Я сказала, що люблю тебе, - впевнено промовила Віра. – Без тебе увесь мій світ сірий і безбарвний…

-А я не просто люблю тебе, - Антон вдоволено посміхнувся її словам. – Я обожнюю тебе. Ніколи й нікому не віддам!