Читати книгу - "Зваблені ненавистю, Ерін Кас"

Ми спускаємося на вулицю, де мене вже чекає водій, який відвозив минулого разу на квартиру. Отримавши короткий цілунок від Арсена, сідаю і всю дорогу мрію про нашу наступну зустріч. Опинившись біля будинку, моя внутрішня ейфорія губиться від протесту повертатися в цю квартиру. Дуже хочеться переїхати, бо ми тут в’янемо з Аліскою. Можна було б зробити косметичний ремонт, але я впевнена, що власниця навіть копійки на нього не дасть, а ми ще не розбагатіли, щоб робити такі подарунки. Було б чудово, якби я опинилася трішки ближче до Арсена…

За мною хтось заходить до під’їзду, тому поспішаю швидше дістати ключі. Встигаю лише вставити ключ у шпарину, як ззаду хтось обпирається об двері долонею. Рвучко розвернувшись, заклякаю від шоку.

— Привіт, Ніко, — лунає розлючено, пускаючи серце в п’яти.