Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Матір, Кайла Броді-Тернер 📚 - Українською

Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Матір" автора Кайла Броді-Тернер. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

– Завтра приїдуть усиновителі, за дівчинкою і хлопчиком, найменшими.

– А як же решта?

– Ми намагаємося зараз активізувати увагу на всиновленні діток, тому що фінансування нашого притулку припинилося, всіх кого не заберуть найближчими тижнями, буде відправлено до притулку штату.

– Як же так?

– Хто зараз думає про дітей, міс? Кому вони потрібні. Добре, що ви звернулися і їх вдалося врятувати від такої долі, але все ж...

– Тут їм не набагато краще.

– У вас є діти?

– Так, двоє... прийомних.

– Тоді ви знаєте, що дитині важливо бути оточеній турботою. Так трапляється, що мати не дуже піклується про свою дитину, тут про неї подбають краще.

– Знаю, але все ж...

– Я розумію ваші переживання, міс. Але запевняю вас, нічого не поробиш.

– Але якщо у вас з'явиться спонсор? Ви зумієте утримати притулок?

– Я думаю так, але...

– Тоді я постараюся відшукати потрібних людей.

Я думала, що якщо я знайду спонсорів, у притулку можна буде зробити ремонт, розширити, докупити туди нові меблі, іграшки, найняти більше кваліфікованих працівників, забезпечувати існування сиротам, і, можливо, їхнє життя стане хоч трохи кращим поза сім'ями усиновителів?

– Ти впевнена, що хочеш займатися цим? – запитав Кріс.

– Я хочу допомогти їм. – сказала я, наливаючи чай у чашку.– Хоча б так.

– Я згоден, але нас двох для створення фонду мало. Потрібні інвестори. Я запитаю у своїх, можливо, хтось погодиться допомогти.

– Я звернуся до батька. Якщо він ще не продав свою душу, нехай продасть зараз на добру справу.

Вранці я поїхала до нього, щоб зустрітися в його офісі. Він навіть записав мене на прийом, на цілих півгодини, треба ж. Коли я прийшла до його задушливого кабінету (задушливим він був не через відсутність повітря, а тому, що він був темний, у ньому було багато книжок, меблів, опудала тварин, прибитих до стіни, і звісно він сам, тож усе це завжди мене трохи гнітило). Він обійняв мене і попросив секретаря принести нам по чашечці кави. На столі так само виявилися мої улюблені цукерки. Не інакше, крок до примирення, солодке вони з мамою на пару ненавиділи люто, хоча тато міг випити кави з двома ложками цукру. Ми трохи поговорили, і він, дивлячись на мене, тримав поставу, ніби був готовий підвестися будь–якої миті. Його настороженість не покидала його, мені здається, навіть уві сні. Так на ньому позначилося пияцтво і бешкетування діда? Загалом пара моїх аргументів, і батько погодився мені допомогти, але спершу він хотів, щоб я спробувала подати заявку на ім'я нашої родини. Мовляв, це може змусити мене змінити рішення. Через кілька дзвінків мене зв'язали з веселим хлопчиною з напомадженим волоссям, який за три кліки дізнався необхідну інформацію.

– На ім'я Прайсів уже зареєстровано фонд зі збору благодійних коштів для боротьби з дитячою лейкемією.

– Що?–здивувалась я.– Хто його зареєстрував?

– Секунду... Фонд імені Д. В. Анрі був зареєстрований Ерікою Анрі, нині Прайс, шостого жовтня 1993–го року.

– Навіщо мамі потрібен був фонд? Д. В. Анрі, хто це? – Може якийсь родич, про якого я не чула.

– Цілком можливо. Місіс Прайс чітко позначила кровну спорідненість.

– На честь кого ти заснувала фонд? – випитувала я через день, коли приїхала до неї за відповідями.

Вона мовчала, дивлячись перед собою.

– Мамо, відповідай мені! – я відчула я трусяться руки від здогадки, що прошибла мене.– Це твій первісток, чи не так? Хто це був? Він помер від лейкемії?

– Замовкни! – вона врізала мені ляпаса.

Я випросталась і схопила її за зап'ястя, щоб підняти до свого рівня.

– Не смій чіпати мене своїми руками.– крізь зуби процідила я.– Просто відповідай мені!

– Вона померла такою... юною. Такою красивою, такою маленькою красунею...– вона прибрала свої руки і закрила ними обличчя.

– Це була вона?

– Джаклін.– зітхнула вона.

– Що?– не зрозуміла я.

– Ні. Її звали Джаклін. Джаклін Вероніка Анрі.

– Що? Ваша перша з батьком дитина померла, а ти назвала нас на її честь?!

– Джаклін не була від твого батька. Вона була моєю дочкою. Він одружився зі мною, коли я була на третьому місяці. Він був готовий виховувати її, аби ніхто не дізнався, що вона не його.

– Цілком у його дусі. –закотила очі я.– Але вона народилася хворою.

– Так. Моя красуня народилася хворою. –заплакала вона.– Ми пробували все. Але вона прожила всього лише шість років. Незабаром я завагітніла тобою, якраз у рік, коли Джаклін було гірше. А потім, поки я народжувала тебе... її не стало. Я думала це знак. Знак, що вона повернеться до мене... в іншому тілі. Ми домовилися...

Вона бурмотіла щось, в її очах стояли сльози, і я дивувалася тому, що вона меле. Вона збожеволіла, і як усе в цьому світі, це не прийшло з нізвідки.

1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Матір, Кайла Броді-Тернер» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір, Кайла Броді-Тернер"