Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Матір, Кайла Броді-Тернер 📚 - Українською

Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Матір" автора Кайла Броді-Тернер. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75
Перейти на сторінку:

– А якщо він потягнеться мене поцілувати? – запитала вона.

– Я йому губи в трубочку скручу.– сказав Кріс.

– Так, гадський тато, а ну залиш нас, у нас тут дівоча розмова. – сказала я, виштовхавши Кріса за двері, а потім повернулася до Джинні.– А ти хочеш, щоб він тебе поцілував?

– Так...– несміливо зізналась вона.

– Перше побачення це взагалі трохи... дивно, незвично і ніяково, дуже ніяково. Але ти впораєшся.

Я подивилася на неї.

– Маєш незрівнянний вигляд.–оцінила я.

– Правда?–почервоніла Джинні.

– Ну, звісно.

– Гаразд...

– Я тебе люблю. Все буде супер, просто... будь собою.

Вона посміхнулася мені.

З роками моя дівчинка розбила чимало хлоп'ячих сердець, але все ж таки у свої п'ятнадцять знайшла хлопця, з яким зустрічається вже понад два роки. Щодо мого хлопчика, він постійно хімічив щось у своїй кімнаті. Жоден зламаний предмет техніки не викидався, він усе переінакшив. Знається на фізиці, постійно щось малює, мій божевільний геній. Від кого в ньому, це не зрозуміло. Перед тим, як іти до школи, я постійно змушувала його себе обіймати. Бо що за херня, чому дівчатка люблять обіймати своїх старих, а ці пройдисвіти вже надто дорослі для прояву подібних почуттів?!

– Ну, ж бо, Оллі, хутко обійми матір!– розвела руки я.

– Ну, ма...– протягнув він, поправляючи лямку рюкзака.

– Швидко, я сказала! Або я позбавлю тебе кишенькових витрат. –він обійняв мене.– Накину п'ятірку за:"Я люблю тебе, мамо". Ну ж бо, швидко.

– Я люблю тебе.– сказав він, закочуючи очі.

– Вільний.

– А мене теж позбавиш кишенькових витрат? – вліз Кріс.

– А ти посмієш мене не обійняти? – підняла брови я.

– Ніяк ні, мем. – сказав він, підходячи.– Можу я підійти ближче?

– Ризикни.

Він підійшов до мене, легко торкаючись губ.

– Фууу! – протягнула Моніка, єдина дитина в сім'ї, яка отримала мій колір волосся й очі.

– Не починай, шмакодявко.– сказала я.

*18 років потому.

Ні машини не почали літати, я не стала виглядати потворно, Ві не наплодила братів–кроликів, хіба що одного, і в нього ніс Метта, не найпривабливіша його частина, хоча не те, щоб я знала його частини. Загалом усі мої шмакодявки вже подорослішали, Джинні скоро зробить мене бабкою вдруге, Моніка закінчила коледж і має вигляд моєї точної копії в найкращі юнацькі роки (тобто якраз відтоді, як я з вами познайомилася), а Олівер здобуває престижну премію в галузі науки. У нього патент на якісь дослідження і кілька приладів, створених ним, уже встигли принести користь світу. А тепер заваліть усе, мій хлопчик отримує нагороду і буде штовхати балачки. Боже, сподіваюся, коли камери мене покажуть, на голові буде все нормально. А то скільки разів у цих фото з червоних доріжок на себе не дивилася: то посмішка крива, то патли розкуйовдилися. Бісить.*

– Коли мені було шість, мої батьки ошелешили мене однією звісткою, яка не вкладалася в моїй голові. – сказав він, відлуння лунало в тиші залу. – Я бачив, як сильно вони переживали, та й я сам, був у цілковитому шоці. – він підглядав у підказки і перевів погляд на зал, на мене, він був дуже схожий на Лів. Раптом мій хлопчик зустрівся зі мною поглядом і посміхнувся.– А потім, потім я глянув на них і зрозумів: так це важливо, але важливіше те, що в мене є вони. Відтоді я всіляко намагався змусити їх пишатися мною. На похвали в моєму домі завжди були щедрі. Навіть коли я переінакшив тостер на сушарку для банкнот. – у залі прокотився мимовільний смішок. – Усе життя мама казала мені, що я буду видатною людиною. – кивнув він мені зі щирим поглядом. – І я вірив їй беззаперечно, тому що вона вірила. І тепер я тут. Звичайно, банальним буде сказати, що я працював не для премії. Звісно, вона теж важлива, як мотиватор, і нові фото з червоної доріжки в інстаграмі не завадять... – він зробив паузу, і зал засміявся. – Але найважливіше – принести щось нове і важливе в цей світ. І я щиро сподіваюся, що так і буде. Я вдячний мамі, як нікому, напевно, у всьому білому світі. – сказав він, дивлячись на мене. – Ну, хіба, що ще татові. – у залі знову зазвучав сміх, Оллі знову глянув на мене. – І хоч я рідко кажу це, я люблю тебе. І дякую тобі, мамо.

Залвибухнув оплесками і мій хлопчик, тримаючи в руках нагороду, підійшов до мене,міцно обіймаючи. Ось, як це робиться, дивіться всі, це мій син, мій розумник! Колия починала писати, подумати не могла, що буду в цьому місці, у цьому віці і зцією родиною. І ніколи ще я не вчинила настільки правильно, як того дня, колиімпульсивне рішення забрати Олівера собі, врятувало моє життя, змінивши йогоповністю. А тепер, мій Оллі здатний змінити життя багатьом. Як і Джинні, і Моніка,і всі, хто дорогий мені, всі, хто зробив мене не злою на весь світ дочкоюжорстоких батьків, не суворою сестрою, не ображеною коханим хлопцем колишньою,не скорботною подругою, а тим, ким я завжди мала бути, і ким стала завдяки цимдорогим людям – Мамою. 

Кінець

1 ... 74 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Матір, Кайла Броді-Тернер» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір, Кайла Броді-Тернер"