Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Матір, Кайла Броді-Тернер 📚 - Українською

Читати книгу - "Матір, Кайла Броді-Тернер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Матір" автора Кайла Броді-Тернер. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75
Перейти на сторінку:

Наступного дня, у школі був батьківський день і з нагоди цього діти готували виставу з маленькими віршиками. Оллі виступав із цими дітками і весь тиждень готувався. Ми вже сиділи в тісному залі з низькими кріслами. Кріс тримав мою руку. Я кілька днів думала про те, чи варто говорити Оллі, і чи варто говорити про це зараз.

– Сьогодні, я йому скажу. – вирішила я, відчуваючи, що в мене зникає дихання.

– Люба, він і так переживає з приводу вистави... може, не сьогодні?

– Ні. Я повинна йому сказати.

– Сонечко...

– Ні, Крісе, якщо я не скажу сьогодні, не скажу ніколи, чуєш?! – шипіла я, змушуючи кількох батьків звернути на мене увагу. –Я не зумію просто зізнатися, що він не мій син. Тому, що він мій, розумієш? Я б нікому його не віддала, він мій.

– Я знаю, знаю, люба.

– Він мій...– прошепотіла я, плачучи.

Вистава почалася, і я, втираючи сльози, чекала виступу Оллі. Він майже не збився, і ми після вистави повели їх із Джинні в луна–парк. Моє серце було неспокійним, і після каруселі, ми покликали їх і взявшись за руки почали розмову. Оллі дивився на мене нерозуміючим поглядом, Джинні не повірила, що я не її мама і відмовлялася мене слухати. Коли ми прийшли додому, я показала йому фотографію Лів, і Олівер запитав мене, чи змінює щось факт того, що я його прийомна мати. Я відповіла, що анітрохи. Він знизав плечима і пішов з кімнати. Перед сном, я зайшла побажати їм добраніч, і коли підійшла до Олівера, він просто обійняв мене. Тоді я й зрозуміла: він і так би ніколи не перестав бути моїм сином, бо це мій вибір, але й він показав мені, що зробив свій вибір: я ніколи не перестану бути його мамою. І це те, що важливо на всі сто відсотків.

Наступного дня у гості завітав Вінс, Джинні, здається, в нього закохалася, ні, її не бентежить, що їй шість, а йому тридцять. Усе гаразд. Він скоро одружиться, не знаю чи надовго, але бог у поміч. Фонд працював, притулок не закрили. У дітей усе є, бачила Брендона, він переїжджає до Каліфорнії зі своїм нареченим. Портленд душить і мене. Я хочу забратися звідси, але я не говорила про це з Крісом. У нього тут свої хороми, наш великий маєток, продавати його шкода, та й куди переїжджати?

Сьогодні мені двадцять сім. Ві обіцяла великий сюрприз. Я не особливо хотіла відзначати цю дату, не тому, що я вже кілька років перетворююся на стару, а тому, що мені в принципі мало чого хочеться останнім часом. По суті, з моменту мого двадцятип'ятиріччя, коли я кричала What's Up, (бо символичненько: "двадцять п'ять років і моє життя завмерло, у спробі піднятися на пагорб надії"), я нічого не чекаю, і ні про що особливо не мрію. Я завжди вважала, що немає сенсу рахувати свій вік, якщо ти за нього щось встиг. Який сенс жінці в сорок з гаком страждати від того, що вона нібито вже стара, якщо в неї є діти або навіть онуки, дім і робота? Мені двадцять сім, у мене двоє дітей (майже троє, але ви про це не знаєте, якого кольору кульки не скажу, відваліть), чоловік, дім, робота, друзі. Але немає передчуття, яке було в мої сімнадцять, немає очікування, просто... нічого. І це трохи обтяжує мене.

Все–таки Метт наполіг, що без пісень і танців мій день народження пройти не повинен, тоді як Кріс був за те, щоб ми святкували так, як налаштована я, а Ві просто хотіла, щоб я трохи повеселішала, тому переміг Метт, і ми відзначали в караоке–клубі. Там же замовили стіл із тортом, *спасибі Боже, без свічок*, шампанським і цукерками. Коли дивні напівп'яні хлопці співали Maneater, я вже хотіла було поділитися своїм фе на те, як тут усі порять шикарні хіти, але Метт зник, та й усі за столом кудись поділися. А потім, поки один з хлопців не зняв штани, і його не відвели зі сцени, на ній з'явилися Метт, Кріс і Ві. І мені стало страшно. Тобто, я очікувала чогось такого від Метта, знаєте, здогадувалася, але не була впевнена. Коли почала грати пісня Тіни Тернер, і Метт почав першу частину куплету, я помітила, що плачу. Коли другу частину куплету співав Кріс, я була зворушена рівно настільки, щоб обсоплювати стіл, але, коли в другій частині другого куплету завела Ві, мене просто розірвало. На кожному приспіві вони співали разом, і кожне їхнє "Ти просто найкраща" віддавалося в мені таким теплом, від якого червоніли щоки, хвилювався живіт і текли гарячі сльози. Річ не тільки в тому, що я обожнюю Simple The Best, а й у тому, що її співають найближчі мені люди, і співають її саме мені, без вказівок, без попередження, сюрпризом. Такі колаборації, я завжди називала змовою за моєю спиною, часто так мої друзі об'єднувалися, щоб чимось мене порадувати. Це зворушило мене, мабуть, сильніше, ніж я очікувала. Я знала, що на день народження Метт співатиме, бо в музичному плані в нас один плеєр на двох, там понад десять тисяч пісень, і ми дізнаємося про будь–яку за секунду початку, ми спілкуємося цитатками з пісень і співаємо за будь–якої вдалої й не дуже нагоди. Я здогадувалася, що мені заспіває Кріс, тому, що я дуже люблю, коли він співає мені. Він дуже привабливий на сцені, такий органічний зі своєю гітарою, він так мило зсуває брови, і заплющує очі під час співу, що я закохувалася в нього знову і знову, коли він співав мені. Але я ніяк не могла здогадатися, що Ві вирішить заспівати теж, і вже тим паче, що в неї такий чистий високий голос. Вони обіймали мене, і я ніяк не могла перестати ревіти, так глибоко це зворушило мене. Не встигла я запитати Ві про обіцяний великий сюрприз, як вона взяла Метта, який дивився на неї обожнюючим поглядом, за руку, і я ледве не вдавилася власним язиком.

Загалом, я вже давно не сідала за мемуари, тож доведеться розповісти вам, що чотири роки тому в нас із Крісом народилася дівчинка, яку я назвала Джесікою. Щодо перших моїх дітей, їм уже по десять, Олівер продовжує псувати нерви вчителям у школі, а Джинні – милашка, якої світ не бачив. І вона збиралася на перше побачення з хлопчиком, який їй подобався. Ну, як побачення. Кріс зарікався нікуди не відпускати юну леді, я ж, навпаки, вважаю, що катання на роликах із ровесником, (чиїх батьків я знаю і якщо що, вріжу за серпень та в вересень), не є серйозним злочином. Вона одягла свої світло–блакитні джинси з нашивками у вигляді трояндочок і лілове худі з персонажами Гревіті Фоллс. Я розчісувала їй волосся. А вона обсипала мене незграбними запитаннями.

1 ... 74 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Матір, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Матір, Кайла Броді-Тернер» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Матір, Кайла Броді-Тернер"