Читати книгу - "Академія Арканум: Спокуса для ректора, Леді Анет"

Вона допомогла мені одягнути сукню та приколола фату. З дзеркала на мене дивилася тендітна дівчина в розкішній сукні, з величезними очима й блідою, ніби світлою, шкірою. Локони красиво спадали на спину, а кристали в зачісці мерехтіли загадково.

— Екіпаж уже прибув! — вигукнула Клариса і почала буквально виштовхувати мене з квартири. — Обережно, не наступи на поділ!

По дорозі до ратуші, де проводили весільні церемонії, я ледь не згризла собі всі губи від хвилювання. Все здавалося сном, ніби я от-от прокинусь, і сувора реальність насміхнеться з мене. Серце калатало в грудях у передчутті, по шкірі бігли мурашки, а пальці ледь помітно тремтіли.

У кімнаті нареченої біля весільної зали мене зустрів тато. Незграбно покашлявши, він подав мені зігнутий лікоть і тихо мовив:

— Ти така гарна, донечко! Я дуже радий тебе бачити.

Я проковтнула клубок у горлі, вхопившись за його руку, й щиро відповіла:

— І я рада тебе бачити, тату!

— Починаємо, починаємо! — верещала Клариса, сунувши мені до рук букет ніжних квітів.

Двері до зали розчинилися, заграла урочиста музика, і ми повільно увійшли всередину. Я нікого не бачила навколо — мій погляд був прикований до темної постаті, що стояла поруч із весільним реєстратором у білих шатах.

Раймонд був приголомшливо красивим: знову весь у чорному, але цього разу в костюмі, на грудях — крихітна біла троянда. Волосся зібране у низький хвіст, а яскраво-сірі очі, здавалося, проникали крізь усе. Я вклала свою тремтливу долоню в його простягнену руку — і відчула впевненість.

Промову весільного реєстратора я запам’ятала погано. Прийшла до тями, коли він звернувся до мене:

— Чи згодні ви, Ізабелло Беннет, взяти в законні чоловіки Раймонда Дейлара?

У тиші, що запанувала, мій голос пролунав несподівано голосно:

— Так.

Те ж запитання прозвучало й до Раймонда, і він відповів без жодних вагань:

— Так.

— Оголошую вас чоловіком і дружиною! — розчулено мовив реєстратор, зачиняючи свою теку. — Можете поцілувати наречену.

Раймонд рвучко притяг мене до себе і, перш ніж торкнутись губами, гаряче прошепотів мені на вухо:

— Ось і все, крихітко Ізабелло! Тепер ти моя!