Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Таємнича історія Біллі Міллігана 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

494
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємнича історія Біллі Міллігана" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 149
Перейти на сторінку:
й писав натюрморти. Тринадцятирічний Крістофер залюбки їздив верхи. Артур більшість часу проводив у бібліотеці, читаючи «Зведений правовий кодекс Огайо». Він бурчав, що залізе на коня, тільки якщо намічатиметься гра в поло. Усі вони зраділи, коли їх перевели до Зони-2.

Міллігана й Ґорді Кейна приставили до роботи в пральні, де Томмі охоче вовтузився зі старою пральною машиною та сушаркою на газовій тязі. Йому кортіло швидше перейти до Зони-3, де вечорами можна було носити свій одяг замість тюремної роби.

Одного вечора здоровило Френк Джордан припхався до пральні з цілою копицею брудної білизни.

— Я хочу, щоб до завтра все це було чистим. До мене приїдуть гості.

— Приємно це чути, — сказав Томмі, не відриваючись від своїх справ.

— Я маю на увазі, що ти повинен просто зараз усе випрати.

Томмі пропустив його слова повз вуха.

— Я з Зони-4, ти, щеня. Я можу позбавити тебе балів, і тоді до Зони-3 тобі буде як до неба рачки.

— Мені до дупи, з якої ти зони. Хоч із зони сутінків, — відрубав Томмі. — Я не зобов’язаний прати твоє вошиве шмаття.

— Гей!

Томмі люто зиркнув на Джордана. Хто дав право цьому задрипаному злодюжці забирати в нього бали?

— Стули пельку, — процідив Томмі.

— Гей, охолонь!

Томмі стиснув кулаки, та Джордан уже почухрав доповідати черговому, що видав Міллігану попередження. Повернувшись до гуртожитку, Томмі дізнався, що з Кейна та Віто Джордан також зняв по два бали, знаючи, що ці двоє з Мілліганом нерозлийвода.

— Треба щось із цим робити, — сказав Кейн.

— Я все владнаю, — запевнив Томмі.

— І як саме? — запитав Віто.

— Залиште це мені, хлопці. Я що-небудь вигадаю.

Томмі лежав у ліжку без сну. Що більше він думав про те, що сталося, то сильніше гнівався. Врешті він схопився на ноги, вислизнув у задні двері, знайшов на землі чималу штахетину й рішуче попрямував до Зони-4.

Артур пояснив Алленові, що відбувається, й наполіг, аби той втрутився, доки Томмі не влип у серйозну халепу.

— Не роби цього, Томмі, — промовив Аллен.

— Хай мені трясця, якщо я дозволю тому дебелому покидькові безкарно забрати в мене бали і спаскудити мої шанси на перехід до Зони-3!

— Ти згарячу влізеш у неприємності.

— Я гаряче бажаю вклепати того сучого сина ломакою по довбешці.

— Гей, Томмі, охолонь.

— Не смій вимовляти при мені ці трикляті слова! — знавіснів Томмі.

— Вибач. Але ти не з того боку до справи берешся. Покладися на мене. Я про все подбаю.

— Холера, та ти й про власне гузно подбати не ладен, — буркнув Томмі, проте штахетину таки викинув.

— А в тебе, як завжди, язичок — мов та бритва, — відгукнувся Аллен. — Чеши зі сцени.

Коли Томмі зник, Аллен повернувся до гуртожитку Зони-2 й почав радитися з Кейном і Віто.

— Ось як ми все зробимо, — почав Аллен.

— О, знаю! — урвав Кейн. — Підірвемо головну контору до бісової матері!

— В жодному разі, — заперечив Аллен. — Ми зберемо всі факти й цифри, підемо завтра просто до пана Джонса і скажемо, що несправедливо дозволяти нашим однокашникам, таким самісіньким малолітнім злочинцям, як і ми, влаштовувати над нами судилище.

Кейн і Віто дивились на Аллена з роззявленими від подиву ротами. Вони раніше не чули, щоб він висловлювався так гладко.

— Дайте-но мені олівець і папір, — попросив Аллен. — Треба як слід спланувати нашу кампанію.

Наступного ранку трійко хлопців на чолі з Алленом прийшли до Чарлі Джонса, соціального працівника.

— Пане Джонс, — почав Аллен, — ви казали, що у вашому кабінеті ми можемо вільно говорити про все, що нас непокоїть, і не боятися, що нам за це влетить.

— Так і є.

— Тоді ми бажаємо поскаржитись на систему, яка допускає, щоб такі самі неповнолітні правопорушники, як і ми, могли нас карати, знімаючи наші бали. Якщо ви поглянете ось на цей графік, який я спеціально накреслив, то й самі побачите, наскільки це нечесно.

Аллен вказав на довгу вервечку попереджень, виданих йому та його друзям Френком Джорданом, і пояснив, що в кожному з цих випадків причиною покарань була особиста ворожнеча чи відмова хлопців виконувати замість Джордана його обов’язки й бути у нього на побігеньках.

— Але ми користуємося цією системою вже бозна-скільки років, Білле, — заперечив Джонс.

— Це не робить її правильною. Вважається, що ця колонія повинна допомогти нам влитися в суспільство. Але хіба це станеться, коли тут тільки те і роблять, що демонструють нам, скільки в суспільстві несправедливості? Хіба це порядно — робити таких хлопчаків. як Віто, цілковито залежними від хуліганів на зразок Френка Джордана?

Джонс задумливо посмикував себе за вухо. Аллен бубнів про несправедливість системи, а Кейн і Віто мовчки стовбичили поряд, вражені красномовністю свого ватажка.

— Давай-но вчинимо так, — озвався Джонс. — Я обміркую те, що ти сказав. Приходь сюди в понеділок, і я повідомлю тобі, що вирішив.

У неділю ввечері Кейн і Віто грали на ліжку в карти, а Томмі, простягнувшись поруч, намагався з їхньої розмови збагнути, що трапилось у кабінеті Джонса.

Кейн відірвав погляд від карт і промимрив:

— Дивіться, хто приперся.

Френк Джордан підійшов до Віто й телепнув пару бруднющих черевиків просто на карти.

— Їх треба зараз же начистити.

— Ну то берися до роботи, — кинув Віто, — бо я твоїх смердючих черевиків не поліруватиму.

Френк зацідив малому в скроню так, що той скотився з ліжка й заплакав. Коли Френк посунув геть, Томмі притьмом рушив навздогін. На півдорозі до дверей він поторсав Френка за плече. Коли той розвернувся, Томмі вмазав йому з розмаху у пику, влучивши просто в носа. Френк, заточившись, гупнувся об стіну й заволав:

— Я тебе до окружної запроторю, засранцю!

Тут нагодився Кейн. Ударом ноги він підсік Френка, і той бебехнувся поміж двома ліжками. Томмі й Кейн навалились на кривдника, збиваючи його на квасне яблуко.

Рейджен спостерігав за сутичкою, бажаючи переконатись, що Томмі нічого не загрожує. Якби виникла реальна небезпека, Рейджен втрутився б. І він би не став безладно махати кулаками, дозволивши гніву себе засліпити, як це робив Томмі. Він би рухався впевнено, чітко плануючи, куди саме поцілити і які кістки розтрощити. Але це була не його бійка, і він бачив, що його допомога тут буде зайвою.

Наступного ранку Аллен вирішив, що краще буде самим усе пояснити панові Джонсу, перш ніж Френк Джордан встигне викласти йому брехливу версію подій.

— Бачите, у Віто здоровецький набряк на голові після того, як Френк ударив його без жодної на те причини, — розповідав Аллен соціальному працівникові. — Френк нахабно користується

1 ... 71 72 73 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємнича історія Біллі Міллігана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємнича історія Біллі Міллігана"