Читати книгу - "Маргаритко, моя квітко"

– Ти брешеш! Ти розбив усе моє щастя і навіть не хочеш признатися! – верещала вона.

Маргаритин заспаний мозок повільно починав розуміти причину пекельних вересків. Коли він нарешті все збагнув, Маргарита заволала, перекрикуючи триголосий вереск:

– Меді! Залиш його у спокої! Він каже правду! Це я! Меді миттю скотилася з Гансикового живота.

– Мені дуже шкода, Меді, – сказала Маргарита. – Вибач! Я куплю тобі нового. Я знаю, де такі продаються.

– Та нічого страшного! – Меді посміхнулася Маргариті. -Я ще, може, спробую склеїти.

Меді вибігла з Гансикової кімнати. Гансик запорпався в ковдРУ-

– В чому річ? – Мама переступала босими ногами по підлозі. Ранок був холодний.

Маргарита поінформувала маму. Мама накинула Гансиків купальний халат і присіла на його ліжко. Вона обережно постукала по горі ковдри.

– Гансику, – промовила вона. – Ну ж бо, Гансику! Меді не хотіла! Ти ж її знаєш!

Гора ковдри захиталася. Мама погладила її.

– Мене ця дурна корова б'є, – схлипнув Гансик з-під ковдри. – А їй, їй вона каже, вона каже, що нічого страшного!

Мама подала Маргариті знак вийти з кімнати.

Маргарита з радістю послухалася.

Біля дверей туалету Маргарита зустріла тата.

– Боже святий, що там знову з тим хлопцем? – запитав тато, стурбовано морщачи чоло. Маргарита поінформувала і тата.

– Дідько би його забрав, – вилаявся тато. – Невже він ніколи не припинить поводитися, як немовля! От тюхтій! Він що, не може сам дати собі раду з такою пір'їнкою?

– Я не пір'їнка! – обурено дзявкнула з лазнички Меді.

– Ти блоха! – гукнув тато в напрямку лазнички. Це прозвучало дуже доброзичливо. А тоді тато покрокував до кухні. Готувати сніданок. Сніданок – то була татова робота.

Маргарита зайшла в туалет. Не встигла вона сісти на унітаз, як двері відчинились і на порозі з'явилася Меді.

Коли Маргарита робила свої справи в туалеті, вона не любила компанії.

– Меді, вийди геть, – пробурмотіла вона, однак Меді проігнорувала прохання сестри.

Вона прихилилася до стіни поряд із рулоном туалетного паперу і винувато глипала, смикаючи за папір.

– Але майже завжди винен він, – сказала вона. – І я його била не сильно.

Маргарита відірвала шматок паперу.

– Скажи йому, що тобі шкода.

– Але мені аніскілечки не шкода, – Меді посміхнулася. – Я би могла його лупцювати безперервно.

– Ну, Меді, – сказала Маргарита.

– Чесно! – Меді кивнула. – Він мені діє на нерви. В мене аж руки сверблять, коли я його бачу.

Маргариті знову нічого не спало на думку, крім: «Ну, Меді».

– А тепер, ~ промуркотіла Меді, – мама мусить його потішати. А в мене відірвався ґудзик від червоної сукенки. Вона буде весь ранок займатися цим ідіотом, і в неї не залишиться часу пришити мені ґудзик.

– Меді, якщо ти негайно вийдеш із тубзика і даси мені спокійно покакати, я пришию тобі ґудзика, – пообіцяла Маргарита.

– Чесно? – спитала Меді.

– Чесно! – підтвердила Маргарита, і задоволена Меді пішла. За чверть години Меді, вже зовсім не задоволена, а дуже-

дуже розлючена вийшла з татом із квартири.

На ній була червона сукенка. Ґудзик був пришитий, але одним-єдиним стібком, і з нього на довгій червоній нитці звисала голка.

Пришити сестрі ґудзик Маргариті завадив телефонний дзвінок. Телефонував Гінцель, аби повідомити, що в нього сьогодні немає ніякого бажання працювати на ВІКО АКТ, а натомість він піде в Отакрінзький басейн і з нетерпінням чекатиме там на Маргариту після школи.

Маргариті довелося довго вмовляти його не йти в Отакрінзький басейн, а поїхати на Старий Дунай, бо після обіду в Отакрін-зькому басейні збереться весь клас. Включно з Флоріаном! Басейн із Гінцелем і Флоріаном одночасно – нічого доброго це не віщувало! Самі лише сварки та суцільні тортури! Маргарита вже кілька разів пережила їх і не мала бажання повторювати це!

Меді не могла чекати, поки Маргарита намовить Гінцеля податися на Старий Дунай. Вона мусила йти з татом, бо він відвозив її до школи машиною. Школа Меді з групою продовженого дня була розташована на іншому кінці міста.

У машині Меді сама спробувала пришити собі ґудзик. Сяк-так їй це вдалось, от тільки нитка кілька разів обмотала ґудзик. Але Меді все одно була страшенно горда з результатів своєї праці. Чому тато, замість того, щоби її похвалити, пробурмотів лише: «Бідна дитина», – вона не зрозуміла. Та вона цим і не переймалася. Меді вже давно змирилася з тим, що дорослі розмовляють і поводяться незрозуміло.

Розділ 5,

у якому Маргарита проводить спочатку одну безтурботну годинку, а потім іще одну

Щосереди Маргарита з мамою зустрічалися для «бабської розмови». Відразу ж після школи Маргарита їхала до мами на роботу, забирала її звідти на обідню перерву, і вони проводили разом дві години у «малого італійця».

«Малим італійцем» вони називали один ресторан, на відміну від «великого італійця», де все було значно-значно дорожче. До «великого італійця» вони ходили тільки разом із татом, бо тоді рахунок оплачував він.

Маргарита дуже любила ці бесіди з мамою.

Вдома їм не вдавалося нормально поспілкуватися. Мама постійно займалася Меді та Гансиком. Або татом. Маргарита могла хіба коротенько обговорити з нею побутові справи. Кожна трішки довша бесіда закінчувалася тим, що втручався хтось із членів сім'ї, безпардонно чогось вимагав і переривав розмову.

Тому мама та Маргарита вирішили дозволяти собі раз на тиждень таку розкіш, як обід удвох. Марі-Луїза, мамина приятелька, зазвичай по середах теж обідала у «малого італійця» і на півгодинки підсідала до їхнього столика, щоби побалакати з дівчиною. Та не довше! Вона ж знала, що Маргариті треба було обговорити з мамою цілу купу справ.

Проте цієї середи Марі-Луїзи в «малого італійця» не було. І Маргариті не довелося вдаватися до ностальгійних спогадів. Марі-Луїза взяла лікарняний, бо Пепі захворів на якусь підступну літню форму грипу. А стара сусідка, котра пильнувала його, коли він хворів, сама загрипувала.

– Просто збожеволіти можна, – сказала мама Маргариті. -Можна подумати, що Пепі робить це навмисне! Тільки-но Марі-Луїза щось собі спланує, як він хворіє!

– А що вона спланувала цього разу? – спитала Маргарита і подумала: «Певно, що так! Оскільки Марі-Луїза постійно щось планує, то бідному Пепі взагалі хворіти ніколи!»

– Завтра-післязавтра, – сказала мама, – відбудеться конференція, на яку вона обов'язково хотіла піти. Але тепер про це не може бути й мови.

– Яка конференція? ~ поцікавилася Маргарита.

– Ах, знову щось таке езотеричне, – сказала мама.

– Ну, то й не шкода, – сказала Маргарита.