Читати книгу - "Євангелія від Ісуса Христа"

й нам залишається тільки дивуватися, що цей хлопчина після такого зберіг свій здоровий глузд неушкодженим, що вціліли коліщатка механізму, закладеного в його мозок, хоча жаскі сновидіння досі його катують, і якщо ми про них давно не згадували, то це аж ніяк не означає, що вони дали йому спокій. Коли страждання Ісуса долають певну межу й доходять до такої напруги, що передаються навіть отарі, яка прокидається посеред ночі з відчуттям, що її зараз пошлють під ніж, Пастир обережно розбуджує його, запитуючи: Що з тобою, скажи мені, що з тобою? — й Ісус виривається з чіпких обіймів кошмару, щоб припасти до нього, як припав би він до грудей свого безталанного батька. В один із перших днів їхнього знайомства Ісус розповів Пастирю про те, щó йому сниться, намагаючись, проте, приховати коріння й причини своїх нічних мук, але Пастир йому сказав: Облиш, можеш не розповідати мені про свій сон, я все знаю і знаю навіть те, щó ти намагаєшся приховати від мене. Це було ще в ті дні, коли Ісус дорікав Пастирю за його безвір’я та інші вади й лукаві риси характеру, які також проявилися — даруйте, що ми повертаємося до цієї теми, — в його намаганнях розбудити сексуальні інстинкти Ісуса. Але ми вже знаємо, що в Ісуса не було нікого на світі, крім його родини, яку він покинув і яку вже почав забувати, крім матері, яка завжди залишається матір’ю, тією, котра подарувала нам життя, хоч і бувають такі хвилини, коли хочеться їй сказати: І навіщо ти народила мене на світ? — крім матері, він іноді згадував лише сестру Лізію, невідомо чому, але пам’ять у кожної людини має свої особливості, які пояснити важко, й сама визначає, кого їй пам’ятати, а кого забувати. За таких обставин Ісус зрештою прихилився до Пастиря, і зрозуміти його неважко, ви тільки спробуйте уявити собі, що ви сам-один у світі віч-на-віч зі своєю провиною, і раптом поруч із вами з’являється чоловік, який знає про неї, і не прикидаючись, ніби прощає те, чого простити не можна, навіть якби він мав таку можливість, чоловік, що ставиться до вас справедливо, осуджує вас за те, за що слід осуджувати, і хвалить за те, за що можна вас похвалити, тобто належно оцінює ту частинку вашого «я», де в оточенні моря провин ще зберігається ваша невинність. Ми вирішили саме тепер, скориставшись із нагоди, дати всі ці пояснення, аби добре зрозуміти, чому Ісус, у всьому такий відмінний від свого брутального хазяїна і наставника, все ж таки залишався з ним до своєї зустрічі з Богом, про яку ми вже згадували, але якої йому довелося чекати довго, адже Бог не з’являється перед простим смертним, якщо в Нього на те немає вельми поважних причин.

Раніше, проте, відбудеться кілька важливих і непередбачених подій, які мають стосунок до тих збігів у житті людини, про які ми вже так багато говорили, й у результаті Ісус зустрінеться з матір’ю та кількома зі своїх братів на святі Пасхи в Єрусалимі, яке він уперше святкуватиме сам-один, у розлуці з рідними. А те, що Ісус вирішив податися на Пасху в Єрусалим, могло б здивувати пастуха, й він мав би всі підстави відмовити своєму підпаскові в його проханні, адже отара була в пустелі й вимагала пильної уваги та догляду, не згадуючи про те, що, не бувши юдеєм і навіть не поклоняючись якомусь іншому Богові, Пастир міг би сказати, з огляду на свою лиху й норовливу вдачу: Нікуди я тебе, хлопче, не відпущу, тут твоє місце, я твій хазяїн і гуляти без діла я тобі не дозволю. Але сталося зовсім не так, як можна було б сподіватися, Пастир лише запитав: Повернешся? — таким тоном, у якому не звучало найменшого сумніву в тому, що Ісус повернеться, і хлопець відповів йому без найменшого вагання в голосі, але й сам здивований, що це слово так відразу злетіло йому з губів: Повернуся. Тоді вибери собі ягня, чистеньке й добре вгодоване, й принесеш його в жертву, адже ви, юдеї, маєте такий звичай, — але Пастир це сказав лише для того, щоб випробувати Ісуса, з’ясувати, чи він спроможний віддати на смерть ягня з тієї отари, якій він присвятив стільки праці, щоб доглянути її й зберегти. Щодо Ісуса, то його ніхто не попередив і не остеріг, не навідав його нечутно янгол, із тих маленьких та майже невидимих, і не прошепотів йому на вухо: Стережися, на тебе наставили пастку, не довіряй цьому суб’єктові, він на все спроможний. Його власні почуття підказали йому правильну відповідь, а може, до цього спричинився спогад про мертве козенятко та про новонароджене ягня. Я не хочу брати ягня з цієї отари, сказав він. Чому? Я не віддам на смерть створіння, яке сам виростив. Що ж, я вважаю твоє рішення правильним, але ти, думаю, розумієш, що тепер тобі доведеться шукати ягня на пожертву в іншій отарі. А куди ж я дінуся, ягнята з неба не падають. Коли ти хочеш піти? Завтра вранці. І ти повернешся? Повернуся. Більше про це вони вже не говорили, хоч у нас не може не виникнути сумнів, як Ісус, який грошей не має і працює за харчування, зможе купити собі пасхальне ягня. Та позаяк він не знає тих спокус, за вдоволення яких треба платити, то ми маємо всі підстави припустити, що в нього досі збереглося кілька монет, які фарисей дав йому майже рік тому, але тих грошей йому все одно не вистачить, ми ж бо вже знаємо, що в ту пору року зростають узагалі всі ціни, а передусім зростають ціни на ягнят, які підіймаються до таких висот, що один Бог міг би допомогти Ісусові, якби захотів. Попри всі ті нещастя, які його спостигали, слід визнати, що цей хлопець народився під щасливою зіркою, яка береже його й захищає, якби не справжньою нісенітницею, а надто в устах євангеліста, цього чи якогось іншого, звучало твердження, ніби тіла небесні, такі далекі від нашої планети, можуть виявляти вирішальний вплив на долю кожної людини, хоч би як пильно придивлялися до них, досліджували їх і шукали взаємозалежностей між їхнім розташуванням та буттям окремих людей три поважні маги, які — коли те, що про них розповідають, правда — мандрували в цих краях три роки тому, що, зрештою, не призвело до якихось важливих наслідків: вони побачили те, що бачили, й пішли собі далі. Викладаючи