Читати книгу - "Останній світ"

Всюди, куди б на землі не прослалася Римська держава,

Буду в людей на вустах і, якщо таки можна покластись

На прозорливість співця, — возвеличений, житиму вічно.

ОРФЕЙ

В «Останньому світі». Головний персонаж третього фільму трилогії про героїв, що її Кипарис демонструє на страсному тижні в Томах. Фільм має показати мученицьку смерть поета, з якого закутані в шкури пантер та оленячі ковдри жінки здирають шкіру й четвертують його сокирами та серпами… Але кіносеанс уже на перших хвилинах перериває місіонер старовірців Ліхас.

У давньому світі. Син бога віршування й музики Аполлона та музи Калліопи; найвідоміший співець давнини. Його дружина Еврідіка помирає від укусу гадюки, але Орфей домагається від володаря підземного царства звільнення Еврідіки, та знову втрачає її, бо порушує заборону озиратися, вертаючи з підземного царства. Запроваджує у фракійців гомосексуалізм, і ошалілі жінки роздирають його як жінконенависника.

…Як на жовтій арені, буває,

В амфітеатрі на оленя, жертву беззахисну, вранці

Люті накинуться пси, так в Орфея взялися вакханки

Тирсами, хоч не для того прибрала їх зелень, метати.

Ті в нього груддям шпурляють, а ці — вузлуватим галуззям;

В інших — каміння в руці. Та замало й того ошалілим:

Саме в ту пору воли випадково там поле орали.

Неподалік же, спливаючи потом, селяни кремезні

Землю копали тверду, щоби міг на ній хліб зародити.

Вгледівши натовп жінок, утікають вони, полишили

Працю й знаряддя своє, — розкидані в полі безлюднім,

Заступи, кирки, мотики лежать і широкі лопати.

Ними озброївшись, вмить повалили шалені менади

Грізних рогами биків і спішать на розправу з Орфеєм.

Руки до них простягав він, і вперше тоді надаремно

Линуло слово дзвінке — не було в ньому звичної сили.

От і шматують, безбожні, співця. Крізь уста, яким щойно

Скелі покірні були, крізь уста, що до них дослухались

Звірі — Юпітере-батьку! — душа вилітає в повітря.

Всі в ту годину птахи, всі тварини тужили. Орфею;

Плакали скелі німі. Сумували гаї, що бувало

Йшли на чудовий твій спів. Осипаючи листя шумливе,

Дерево никло в журбі…

ПІРРА

В «'Останньому світі». Образ із переказів Ехо, яка розповідає Котті про «Книгу каміння», що її нібито писав вигнанець Назон. У тій книжці Пірра виступає останньою жінкою, що пережила загибель світу і разом із своїм коханим Девкаліоном пересиділа на плоту потоп, який усе знищив. Самотність тих, що зостаються живі, каже Ехо, — це, без сумніву, найстрашніша покара.

У давньому світі. Дочка титана Епіметея; разом зі своїм чоловіком Девкаліоном переживає великий потом, у якому з волі Юпітера гине людський рід. Коли вода спадає, обоє сходять з плоту на схили Парнасу, і в замуленому храмі їм щось ніби підказує кидати через плече позад себе камінці. Не здогадуючись про наслідки цієї намови. Пірра з Девкаліоном так і роблять.