Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Емісар 📚 - Українською

Читати книгу - "Емісар"

389
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Емісар" автора Олексій Михайлович Волков. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 84
Перейти на сторінку:
один час ми наполегливо працювали над деякими темами. І, звісно, американці це знали. І ось… коли вони почали випереджати нас у розробці космічної зброї, а наше відставання ставало катастрофічним, з’явився «досконалий солдат». Це був міф. Але ЦРУ дало маху. Вони у нього повірили. І кошти, що йшли у Білому домі на озброєння, миттєво перерозділилися. Американці не могли дозволити собі, щоб ми у чомусь вирвалися уперед. А фінансова межа є навіть у них. Проекти космічної зброї загальмували за кілька кроків до її створення, і у Пентагоні взялися за генну інженерію. Усе тепер кидали туди, на розвиток власної генетики, адже приклад, чого можна досягти, був у них перед очима. Дезінформація ворога — дуже дієвий засіб у всі часи. ЦРУ значною мірою перебудовувало свою діяльність, сили та засоби знімалися з інших напрямів і кидалися на те, щоб встановити наші реальні перспективи у генній інженерії. На що тільки не йшли… Не розуміючи, що це глухий кут. У нас же задовго до цього, з розрахунку на саме такий розвиток подій, були створені об’єкти з потрійним рівнем секретності, які імітували генетичні лабораторії і були… просто булькою…

Ми мовчали і більше не питали нічого.

— Ти не уявляєш, яким ударом був для них мій проект. Що там порівняно з цим переворот у Санталемо! А залишався ще… Марк. Ще один козир — безвідмовний козир вищої якості, котрий ми мали підкинути у найпотрібніший момент, коли їх почнуть брати сумніви. Щоправда, водночас це був останній козир. Далі ми більше не мали чим їх дурити.

Стенлі-Огарьов надовго заплющив очі, а потім раптово прокинувся і заговорив дуже швидко, наче боявся не встигнути розповісти усе:

— А потім полетіло все до бісової матері. Розпався Союз. А у новій державі до влади прийшли люди, готові продати будь-що і будь-кому. І у цих нових умовах я не мав можливості діяти так, щоб дотримати суворої секретності. Залишившись єдиним спадкоємцем цієї таємниці, я не знав, з ким можу співпрацювати. Тим паче, наді мною збиралися хмари. Уяви, секретний агент мого рівня і нікому не відомо, над чим він працював стільки років… Я знав, що скоро у мене спитають багато про що. І тоді народилася легенда, як ти кажеш, про Іванова-дурника. Тим паче, вона мала під собою реальний ґрунт, адже переворот у Санталемо дійсно готували. Мені вдалося вбити двох зайців: зберегти таємницю свого проекту і вислизнути за кордон неушкодженим, ще й зі своєю агентурною сіткою та грошима. Але проблем також залишилося дві. Я мав одночасно дурити і своїх, і чужих. Для своїх належало постійно вдавати, що я шукаю отого Емісара і шляхи повернення коштів. При цьому потрібно було діяти надзвичайно обережно, щоб не вивести їх на Марка. А для чужих… Я мав чимшвидше переконати американців, що Росія залишилася єдиною спадкоємицею союзних генетичних досліджень, і успіхи у цій галузі аж ніяк не зменшилися. А для цього потрібно було якнайшвидше задіяти Марка.

— Отже, ви свідомо віддавали його американцям, прирікаючи на загибель?

— У таких питаннях загибель однієї людини не варта уваги, — беземоційно промовив старий.

— У яких питаннях?! — не витримав я. — Все помінялося! Кому тепер це потрібно? Прокиньтеся! Немає вже отих двох ворожих таборів!

Посмішка Стенлі була слабкою і поблажливою, навіть пробігла зневага:

— Це ти так вважаєш. Через некомпетентність. Насправді не змінилося нічого. У світі і далі залишається дві супердержави, у кожної багато внутрішніх і зовнішніх проблем. Але вони і далі ведуть війну. А у війні завжди належить чимось жертвувати.

— Ви маніяк… — тільки й вдалося вимовити мені.

— Ні, я — патріот, — спокійно заперечив старий. — Я переконана у своїй правоті людина, яка доводить справу до кінця. І мені все-таки вдалося задіяти Марка. Саме він для американців мав бути головною дійовою особою у справі організації перевороту. Висловлюючись нашою мовою — і Івановим, і Емісаром одночасно. Мені тільки залишилося його підставити, звісно, пожертвувавши й грошима. Тим паче, Марк не мав усіх ознак Емісара і грошей отримати не міг. Він також не брав участі в розробці операції у Санталемо. Але для американців декстракардія, знайоме обличчя і, звісно, стиль. Досконалість і вміння іти напролом, виживати у безвихідних ситуаціях. Та й головне — тіло, ідентичне попереднім з генетичного боку. А знаєш, підставляючи його і прирікаючи на загибель, я не міг позбутися думки, дурного побоювання, що він якимось дивом вискочить. Це були свого роду нав’язливі думки. Будучи тепер обмеженим у засобах, я не міг повною мірою проконтролювати результати, але достовірно знав, що наживку вони заковтнули. І тепер Пентагон чекав новий тур марних зусиль у галузі генетики на шкоду усьому іншому. А мені знову належало гнатися за двома зайцями — розвивати якось легенду про неіснуючого Емісара і…

Здавалося, старий знепритомнів, але за мить продовжив із заплющеними очима:

— Я мав вигадати ще щось. Мине кілька років і міф про «досконалого солдата» почне забуватися. А щоб цього не сталося, йому потрібне якесь підтвердження…

— Так ось для чого вам знадобився я… — обличчя моє збоку, напевно, зараз висловлювало прозріння. — Ось що на мене, виявляється чекало…

Стенлі не розплющив очей. Його не цікавив мій погляд.

— Але ж я генетично зовсім інший! І обличчям не схожий! Що ви замислили? Що хотіли зробити зі мною?!

Та Огарьов не звертав ні найменшої уваги на мої вигуки.

— І яким же було моє здивування, коли той, кого ти звеш Марком, почав мене шукати! Так, за легендою, я був його наставником, його батьком і мав подбати про продовження нашої династії справжніх землян. І у нас існувало багато обумовлених шляхів як знайти одне одного у разі, якщо б ми загубилися у багатомільярдному натовпі створених флоїдами мутантів. Як же я здивувався, коли побачив його пошуки! Це означало, що він зумів видертися. Що з якоїсь причини не спрацював знищувальний пристрій і він живий, пройшовши неймовірним чином крізь зграї тих, хто мав його взяти. Проте могло статися й дещо інше, адже розвідник завжди має враховувати найменшу ймовірність. Його могли взяти живим і тепер, можливо, Марк працював на Пентагон або ж був просто приманкою

1 ... 71 72 73 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Емісар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Емісар"