Читати книгу - "Сфера"

То був Кальден.

Мей не бачила його вже добрячий місяць, а відколи стала прозора, вони і словом не перекинулися. Енні полетіла до Амстердама, потім Китай, відтак Японія, знову відбула до Женеви, тож не мала часу взятися за Кальдена, але вони вряди-годи надсилали одна одній есемески і таки згадували його. Чи варто їм так перейматися цим незнайомцем, розмірковували подруги.

А потім він зник.

І ось стоїть нерухомо, дивиться на Мей.

Хотіла до нього озватися, та злякалась. Хто він? А якщо гукне його і зніме на камеру, то чи не вибухне скандал? А що як він утече? Досі під враженням від акулячого бенкету, від шаленства її бляклих очей, Мей раптом збагнула, що не має сили вимовити ім’я Кальдена. Вона дивилася на нього, а він дивився на неї, і в Мей промайнула думка, що якби вона зняла його на камеру, то показала б Енні, а це дало бодай якусь ясність, допомогло б його розпізнати. Мей подивилася на зап’ястя, побачила тільки темні обриси, обличчя не видно. А може, об’єктив його побачить, якщо змінити кут? Поки стежила за його постаттю на зап’ясті, він ступив назад і сховався у тінь.

А Джорджія далі торохтіла про акулу і про епізод, свідками якого вони стали, але Мей не чула жоднісінького слова. І ось Джорджія стоїть на вершині драбини і махає рукою, сподіваючись, що Мей закінчила зйомку, бо акулу вже нема чим годувати. Все, шоу завершено.

— Ну, гаразд, — сказала Мей, втішена, що можна піти і спробувати наздогнати Кальдена. Подякувала і попрощалася з Джорджією, а тоді енергійно покрокувала темним коридором.

Упізнала Кальденів силует, що вигулькнув попереду з-за дальніх дверей, пришвидшила крок, намагаючись сильно не трясти камерою і стримуючись, щоб не покликати його на ім’я. Двері, куди він увійшов, вели до відділу новин, тому для Мей доволі логічно саме туди і завітати.

— Треба подивитися, що відбувається у відділі новин, — сказала вона, розуміючи: за якихось двадцять кроків про її прихід там усі знатимуть. Також розуміла, що його зняли камери «ВидоЗміни» у коридорі над дверима, і рано чи пізно вона дізнається, чи це справді був Кальден. У «Сфері» найнезначніше пересування записувалося на ту чи ту камеру, а зазвичай — щонайменше на три, тому, щоб з’ясувати постфактум, хто куди ходив, вистачить кількох хвилин.

Біля дверей відділу новин уявила, як до неї торкаються Кальденові руки. Ось вони опускаються дедалі нижче і насаджують її на себе. Почула тихий рокіт його голосу. Відчула його смак, ніби якийсь соковитий свіжий фрукт. А що як вона його знайде? Вона не зможе затягти його в туалет. Чи зможе? Вона щось придумає.

Відчинила двері у відділ новин — простора зала, оформлена за проектом Бейлі під старосвітську газетну редакцію, з сотнею низьких кабінок, усюди рухомі рядки і годинники, на столах аналогові телефони у стилі ретро, під цифрами аритмічно блимають білі кнопки. Видно старі принтери, факси, телекси, машини високого друку. Безперечно, то були декорації. Все це старовинне обладнання не працювало. Новинарі — а вони саме обернули обличчя до Мей, усміхалися, віталися з нею та її глядачами — більшість своєї роботи виконували за допомогою «ВидоЗміни». Вже встановлено близько ста мільйонів камер, до яких вони мали безперервний доступ і які працювали в усьому світі, тому відпала потреба у затратних і часто небезпечних особистих репортажах, не кажучи вже про «вуглецевий слід» [26].

Мей ішла відділом новин, співробітники махали їй руками — чи це бува не офіційний візит. Мей їм відповідала, роззиралася залою, знаючи, що має розгублений вигляд. Де ж Кальден? Тут лишався тільки один вихід, тож Мей поквапилася до нього, киваючи головою і вітаючись, а тоді підійшла до дверей у дальньому кінці. Відчинила, здригнулася від яскравого денного світла і побачила Кальдена. Він саме перетинав широкий зелений лужок повз нову скульптуру китайського дисидента — подумала, що варто постояти біля неї з камерою, може, навіть сьогодні, — а потім він на мить озирнувся, ніби хотів переконатися, чи Мей і далі йде за ним. Їхні очі зустрілися, і він ледь всміхнувся, а тоді знову відвернувся і швидкими кроками зайшов за «Епоху П’яти Династій».

— І куди тепер ідеш? — запитав голос у вусі.

— Вибач. Нікуди. Просто так. Нічого.

Безперечно, Мей могла йти, куди заманеться — її звивисті маршрути чи не найбільше подобалися глядачам, — але Додаткове Управління все ж таки полюбляло час від часу цікавитися її планами. Стояла на сонці, навколо сфероїди, аж тут їй зателефонували. Поглянула на зап’ястя; абонент невідомий. Це міг бути лише Кальден.

— Алло? — сказала вона.

— Нам треба зустрітися, — сказав він.

— Прошу? — перепитала вона.

— Твої контролери мене не чують. Чують лише тебе. Зараз інженери дуже дивуються, чому не чути вхідного дзвінка. За кілька хвилин вони все полагодять. — Голос напружений, тремтить. — Тож слухай. Усе, що відбувається, необхідно припинити. Я серйозно. «Сфера» вже майже досягла Досконалості, тому, Мей, повір мені, це дуже погано для тебе, для мене і для всього людства. Де зустрінемося? Якщо у тому туалеті, то я не проти…

Мей роз’єдналася.

— Вибачай за неполадку, — сказало ДУ їй у навушник. — Чомусь не було чути вхідного аудіо. Ми вже над цим працюємо. Хто це був?

Мей розуміла, що не може збрехати. Не мала певності, що Кальдена ніхто не чув.

— Якийсь божевільний, — горда за себе, вигадала Мей. — Щось белькотів про кінець світу.

Поглянула на зап’ястя. Люди вже цікавилися, що сталося і чому. Найпопулярніший «цвірк»: «Техпроблеми у штабі “Сфери”? Далі в програмі: Санта забув про Різдво?»

— Скажи їм правду, як завжди, — підказували з ДУ.

— Гадки не маю, у чому річ, — сказала Мей уголос. — Як дізнаюся, все розповім.

Але нею вже колотило. Мей і далі стояла на сонці, час від часу помахуючи рукою сфероїдам, які її помічали. Знала, що контролери тепер уважно стежать: що вона робитиме далі, куди піде? На зап’ястя навіть не хотіла дивитися, бо коменти однозначно спантеличені чи й стурбовані. Віддалік побачила щось схоже на крокетний матч — ага, здається, придумала — і попрямувала до майданчика.

— Як ви вже знаєте, — сказала вона, підійшовши достатньо близько, щоб роздивитися й помахати рукою гравцям — двом сфероїдам і двом відвідувачам із Росії, — ми тут у «Сфері» не лише граємо. Іноді доводиться працювати, що і демонструє зараз ця група. Мені не хочеться їх відволікати, але можу запевнити: те, що вони зараз роблять, тісно пов’язане з розв’язанням задач і зі складними алгоритмами, завдяки яким ми надамо вам удосконалені товари і послуги. Підійдімо ближче.

Тепер вона матиме кілька хвилини на роздуми. Час від часу Мей спрямовувала об’єктив на спортивні змагання, якусь презентацію чи промову, і, поки глядачі дивилися, її