Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Дона Флор та двоє її чоловіків 📚 - Українською

Читати книгу - "Дона Флор та двоє її чоловіків"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дона Флор та двоє її чоловіків" автора Жоржі Амаду. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 161
Перейти на сторінку:
class="p1">Зараз у неї не було жодних підстав для жалю й зневіри; життя її було як ніколи веселе та різноманітне. Вона розважалася, гуляла, в неї знову з’явилося багато приємних клопотів, школа врешті-решт; і попри це час до часу на неї все ж наверталася туга, немов хмара, що затьмарювала сонячний день. У неї було багато друзів, дядько з тіткою, яких вона дуже любила, поруч завжди була Марилда, до якої вона ставилась, як до молодшої сестрички, майже доньки. Дівчина ділилася з нею своїми таємницями і фантазіями, захоплено розповідала, як мріє стати співачкою на радіо. Дона Флор гуляла, слухала всі передачі підряд — від музичних до гумористичних, читала романи для дівчат, які їй рекомендувала Марилда, вислуховувала сусідок, які наперебій пропонували їй женихів. І що б на це сказали самі претенденти, дізнавшись, як ними торгують на цьому новоствореному ринку рабів, детально описуючи їхні чесноти і недоліки, розважаючись і подекуди навіть насміхаючись із них. А й справді, що б вони сказали про сватання, про яке навіть не підозрювали, ще й, зважаючи на те, що кожен із них заочно дістав гарбуза?

— Сеу Раймундо де Олівейра? Це який? Той, що допомагає сеу Алфреду різьбити лика святих? Та ні, Жасі, дай спокій, він, звичайно, людина, дуже хороша, але з вічно понурим виразом обличчя й одержимо прив’язаний до церкви… Давай когось іншого, будь ласка…

Утім, інші їй теж не подобалися. Ті ж, у кого краса поєднувалася з діловими якостями, — як жаль! — уже були одружені, жоднісінького вільного не лишилося, то ж і розраховувати на них не було сенсу. Як от, скажімо, професор Енріке Освалд із Академії мистецтв, родич сімейства Ареалів; Шавес, красень архітектор, який будувався неподалік; Сеу Карлітос Майя, власник не надто солідного туристичного агентства; іспанець Мендес; Сеу Вівалдо, власник похоронного бюро, або ж навіть красень Женаро де Карвальйо, за яким таємно зітхали всі дівчата, бо дона Наїр навіть близько не підпускала їх до свого чоловіка.

Оскільки кожного гіпотетичного кандидата у наречені дона Флор нещадно висміювала, свахи від неї потроху відчепились і більше варіантів не пропонували.

Так і текло життя дони Флор: безтурботно, спокійно і водночас цікаво, — аж раптом на початку літа, на початку спекотного грудня, з’явився Принц і немов приріс до ліхтаря, пустивши корені в бруківку.

Після походу дони Флор і дони Норми по крамницях на вулицю Чилі не лишилося жодних сумнівів у тому, хто ж був натхненною музою юнака. Дона Флор згорала від сорому, ображена пристрастю цього нахаби, ніби вона, забувши про скромність і смиренність, як личить удові, давала йому для цього якийсь привід. Певно, забагато вона всміхається і занадто часто виходить з дому, якщо кожен нахаба може дозволити собі отак стовбичити під її домом і витріщатися на її вікна. Яка ганьба! Але що в нього на думці?

Вочевидь, нічого хорошого, і дона Флор тільки розчаровано зітхала, замикаючи двері та вікна після поради дони Норми бути обачною. Доні Нормі якось одразу не сподобався цей блідий красень, не викликали довіри його юне обличчя, елегантність і облесливість. А раптом вони обидві помиляються? Раптом у нього лише найкращі наміри, і він людина порядна, гідна поваги і навіть руки дони Флор?

Та коли й так, дона Флор зараз цілком задоволена своїм життям і не планує ні вдруге виходити заміж, ані терпіти біля своїх вікон того таємничого залицяльника; вона не належить до легковажних жінок, які плюндрують пам’ять про покійних чоловіків, скидаючи з себе жалобне вбрання в домах побачень.

Дона Норма намагалася настановляти подругу, хіба ж можна було так перейматися тим невідомим юнаком? Принаймні досі він поводився дуже навіть шанобливо: тільки й того, що поглядав на неї і супроводжував, дотримуючись належної відстані. Зрештою, дона Флор уже не маленька дівчинка і нічого страшного немає в тому, що до неї залицятимуться чоловіки, навіть якщо наміри їхні не дуже зрозумілі. Вона красива, самотня жінка, то чому б її не жадати і не домагатися її уваги? Адже у такий спосіб віддають належне її красі і схиляють голову перед її гідністю. Не збирається дона Флор заміж виходити, то й нехай, хоча дона Норма ніколи не зрозуміє такої безглуздої позиції, але зараз не про це мова. Навіщо ображати людину, яка прийшла до неї з щирими почуттями? Чому б увічливо не відмовитися від його залицянь: «Мені дуже приємна ваша увага, однак заміж виходити я більше не збираюся, чого я там не бачила?!»

Дону Флор розважали такі повчання подруги. Та повертаючись додому з магазинів і бачачи, що залицяльник, який увесь час ішов за ними, знову ставав біля ліхтаря, вона обурено зачиняла вікна. Засмучений юнак попереминався з ноги на ногу і врешті-решт змушений був покидати свій пост.

Крізь щілини жалюзі за цією сценою спостерігали допитливі сусідки, й усі вони дружно засуджували вчинок дони Флор. Навіть дона Жіза, яка випадково стала свідком гордовитої відмови дони Флор. Наскільки начитана й освічена була ця жінка, настільки ж наївна і довірлива в щоденному житті. «Ох! — співчутливо вигукнула вона, зауваживши зухвалу поведінку дони Флор. — Бідолашний хлопець мусить страждати від феодальних забобонів і її відсталих поглядів на життя!» Її слова лягли бальзамом на рани упослідженого донжуана.

А бідолашному покинутому юнакові нічого більше й не треба було: там же, на вулиці, у слізному і палкому зізнанні, він відкрив своє серце і повідав американці про свої добрі та чесні наміри, палке кохання й несамовитий розпач. Він відрекомендувався їй Отоніелем Лопесом, тридцятирічним холостяком, комерсантом з Ітабуни, власником мануфактурної крамниці та кількох плантацій какао. Він був такий самотній і понад усе мріяв одружитися з дівчиною, яку щиро покохає. До столиці штату він приїхав трохи розважитися, але випадково побачивши дону Флор, закохався з першого погляду, мало глузду не втратив від своїх почуттів, а зараз не може собі уявити, як житиме далі, якщо вона не вислухає його. Він знає, що дона Флор — достойна вдова і порядна жінка, цього йому цілком достатньо, решта його не обходило. Якщо вона бідна, тим краще: його прибутків цілком вистачить, щоб вони жили в злагоді і достатку.

Шахрай одразу ж зачарував дону Жізу, адже Принц був надзвичайно ввічливий, вражав хорошими манерами; він вивідав у неї про дону Флор усе, що його цікавило. Те, скажімо, що дона Флор небагата, до мільйонерки їй дуже далеко, проте і бідною її назвати не можна. Завдяки заощадженням від занять і без чоловіка, який програвав усі її заробітки, вона потроху встає на ноги і навіть відкладає, от лише не зрозуміла, бідолашна, що гроші краще покласти

1 ... 71 72 73 ... 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дона Флор та двоє її чоловіків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дона Флор та двоє її чоловіків"