Читати книгу - "Виправний день"

І тут уперше Феліксові це спало на думку. Він ніколи не бачив Бінґа з іншим чоловіком. Можливо, Бінґ — гетеросексуал, що переховується, як батьки Фелікса. Можливо, Бінґ постійно накурений, бо не хоче, щоб його відправили на інший континент, бо він насправді й не гомосексуал. Бінґ може виявитися тим, кому можна довірити всі свої таємниці.

Фелікс затамував подих і знизав плечима. Він вирішить питання з генетикою, вже коли до цього дійде. Йому ще потрібно заповнити папери для формального проголошення вподобань.

— Убивство є вбивство, — сказав Бінґ.

То найкраще відчуття, без сумніву. То ніби виграти найбільший виграш. Бачити, як твоїх ворогів вивертає назовні. Чути, як вони затихають, і знати, що більше ніколи вони тебе не скривдять. Це кінець найбільших страхів. Затвердження, що тобі більше не потрібно бути чиїмсь рабом. Бінґ розповідав цю історію безліч разів у барах, на шкільних зібраннях. Він став живою скам’янілістю.

Убитою живою скам’янілістю. Від цієї думки Фелікс ледь не розсміявся. Бо ж скам’янілість сама по собі нежива, а очі в Бінґа настільки, блять, налиті кров’ю… навіть коли він повідав історію, як змусив якогось нажаханого сенатора під дулом пістолета наповнювати поховальні ями.

— Відірвати людське від людини, — наполягав Бінґ, — обернути когось на суцільну плоть і волосся — це як магія, лише насправді. Шариш? — він закашлявся, видушуючи з себе те слово. — Хіба це не чудо?

Фелікс завзято закивав і віддав бонґ. Він роздумував, чи не розповісти Бінґові всю правду. Трохи накурений, він довіряв Бінґові, думав, що той усе зрозуміє. Бінґ тримав таємницю гетеросексуальності Фелікса, відколи той став його сусідом.

— Пообіцяй мені дещо, — попросив Фелікс. — Приглядатимеш за моєю мамою? Ну, на Різдво там. Просто щоб їй не було зовсім самотньо.

Напаковуючи ковпак, Бінґ спробував його заспокоїти:

— У твоєї мами є Смакота. У Смакоти буде дитина.

Фелікс дочекався, доки бонґ перезарядиться, і його друг вже взявся підривати. Поки Бінґ стягував банку, Фелікс розмірковував. Ситуація ідеальна. І то не лише через травку. Очевидно, що Бінґ також утікач, який живе по сусідству. Фелікс міг оголосити про свої вподобання і піти своїм шляхом у майбутнє, знаючи, що Бінґ залишиться тут з мамою. Звичайно, тут також буде і Феліксів тато, але він не може ризикувати й зустрічатися зі своєю таємною дружиною. Так, тут ще Смакота, проте вона фактично чужа. Бінґ, його найкращий друг, продовжить наглядати за матір’ю Фелікса, поки вона постаріє.

Повний ковпак шмалі палав яскравим жовтогарячим кольором у темряві. Шнапс клекотав.

— Не зрозумій мене зараз неправильно, — почав Фелікс. Він роззирнувся на вікна навколо, чи ніде не світиться. Єдине вікно, що вирізнялося, було високо вгорі, в його квартирі, де мама сама сидить на кухні. Він запитав: — Ми ж друзі, правда?

Груди Бінґа роздулися від диму. Червоні очі зустрілися з Феліксовими, і він кивнув.

Фелікс продовжив:

— Я знаю, чому ти тут, у Гомії…

Бінґ підняв голову, все ще втримуючи дим.

— Ти як мої батьки, — пояснив Фелікс. — Мій тато темношкірий. Вони обоє переїхали сюди, стверджуючи, що вони гей і лесбійка, та насправді одружені й таємно зустрічаю…

Дим вивергнувся Бінґові з рота голосним:

— Що?

Фелікс проїбався.

Обережно відклавши бонґ убік, Бінґ блимнув очима.

— Що ти сказав? — занадто голосно. В одному з вікон загорілося світло. У ще одному.

Фелікс витягнув обидві руки, щоб змусити друга замовкнути.

— Нічого. Просто жарт.

— А Смакота знає? — запитав Бінґ. Він кліпнув. — Чи Смакота теж гетеросексуалка?

Уперше за весь час Фелікс побачив колишнього Бінґа. Чоловіка, яким був його друг, чоловіка, який схопить рушницю і прикінчить будь-кого, кого вважає ворогом. Нові вогники над ними виділили контури вікон. Люди почують. Одне з вікон прочинилося, озвався голос:

— Пізно вже!

Фелікс кинувся вперед. Він притиснув долоню Бінґові до рота і прошепотів:

— Будь ласка, не треба.

Вони зчепилися, перекочуючись набік по засміченій землі. Боролися поміж недопалків і кришечок від пляшок. Бінґ нігтями впився Феліксові в руку, дряпав йому обличчя і шию, проте Фелікс не відступав, шепотів:

— Ти не можеш, — ногами вони розштовхували сміттєві урни, люди кричали на них у темряву, Бінґ влупив Феліксові кулаком у голову. Бінґ поцілив йому між очей, і Фелікс відчув, як гарячий потік ринувся з носа, відчув смак солі та м’ятного шнапсу, відчув крик Бінґа, приглушений долонею. Бінґ обома руками молотив його по ребрах. Коліна гамселили Фелікса в живіт.

Засвітилося ще більше вікон, і над ними з’явилася постать Феліксової мами, її верхня частина, голова і плечі на фоні світла з кухні.

Бінґ зубами вгризся йому в долоню, і Фелікс вихопив її назад.

Задзвенів голос Бінґа:

— Гетеросексуали! Гетеросексуали!

І Фелікс скривавленими пальцями віднайшов довгу трубку, схопив її й опустив на Бінґа. Скло об щось розбилося, і Бінґ затих. Навколо розбризкалися кров і м’ятний шнапс.

Тіло Бінґа обм’якло і повалилося назад на тротуар. Усе людське вийшло з цієї людини. Вона обернулася на суцільну плоть і волосся. Нічне повітря донесло чимраз голосніші звуки поліцейських сирен.

Фелікс наслухався вдосталь таких історій, щоб зрозуміти. Його єдиний друг помер.

Гірше, ніж помер, — Бінґ був неправий.

Убивши його, Фелікс не відчував себе ні на йоту краще.

Коли Нік знайшов першу коробку, він не здивувався. Вона лежала посеред Саутіст-Ємгілл-стрит, між будинками 42 і 43. Саме так це передбачала книга Талбота.

Наразі книга все вгадала правильно. Пожежі почалися кілька тижнів тому, як книга Талбота і віщувала. Той же метод еліти використовували в 1965-му в пожежі Воттс, яка знищила сотню квадратних кварталів, у 1967-му в пожежах у Ньюарку і в 1967-му в Детройті, коли вогонь знищив чотириста будівель. Як і у Вашингтоні, в 1968 році, де згоріли 1199 будівель, у всіх випадках білі спалювали райони темношкірих. Щоб збити їх разом і вигнати з території міста до життя здольників і робочих рук на Глибокому Півдні[201].

Цими днями білійські вожді вчиняли підпали, щоб вигнати будь-яких можливих темношкірих у Чорнотопію. І щоб вивести білих Портленда, що залишилися, на свої землеволодіння.

Коробка, яку залишили на вулиці, слугувала тій же меті.

У 1950-х така коробка була б наповнена героїном. У 1990-х там був би крек. У всі десятиліття ЦРУ залишало таку коробку в будь-якому районі, який воно хотіло знищити. Тепер це робили вожді.