Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » За лаштунками в музеї 📚 - Українською

Читати книгу - "За лаштунками в музеї"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "За лаштунками в музеї" автора Кейт Аткінсон. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 101
Перейти на сторінку:
б, якби він забрав її в Канаду, на прерії безкраї, як Північне море?

Едмунд поправив приціл для бомб.

— Наближаємося до цілі, — сказав йому у вухо Воллі Віттон.

Легкі трасери розсипали червоні, оранжеві і жовті іскри, як вогники на узбережжі. Пошукові прожектори прочесували небо, Едмунд бачив, як один промінь піймав літачок — здається, «стерлінг». «Стерлінгові» не вдалося вирватися з пазурів свого мучителя, і за кілька секунд він вибухнув, перетворившись спершу на яскраво-червону вогненну кулю, потім — на рожеву, а потім зникнувши.

Навколо «Д-Дога» свистіли легкі снаряди і трасери. Теффі Джонс сказав:

— Набери-но висоти, кепе.

Тільки ось від важчої артилерії, коли та подасть голос, їх ніщо не порятує. Едмунд розгледів унизу кілька сигнальних вогнів і запальних снарядів, але ціль затягло димом.

— Правіше, правіше, ось так... ще правіше, ось так, лівіше... ось так...

Здається, доведеться заходити на друге коло. Хтось тихо лайнувся у переговорний пристрій, а тоді вони опинилися на лінії вогню важкої артилерії. Трісь, хрясь! Один снаряд вибухнув геть неподалік, і літак накренився вліво, ніби від удару. Едмунд натиснув кнопку випуску бомб і сповістив:

— Бомби скинув.

І байдуже, що ціль вони проскочили. Раніше він так ніколи не робив, але тепер відчув, як шалено вібрує правий двигун, і неповороткий «галіфакс» застрибав у повітрі.

— Накрилася наша фотографія, — саркастично сказав Віллі Віттон, а потім об літак знову щось довбануло.

— А це ще що таке? — заволав Лен Тофт за мить до того, як металеві скалки пронизали літак: снаряд уткнувся в ніс, пролетів за сантиметр від Едмунда, сипнув уламками на руки бортінженера, Теффі Джонса.

Біля «Д-Дога» вибухнув ще один снаряд, від чого літак підскочив, а Едмунда пожбурило в ніс, куди струмувало крижане повітря. Перед очима на страшну мить блимнула земля за дірою, тож Едмунд що є сили підтягнувся в кабіну пілота. Скрізь тхнуло кордитом, літак жбурляло навсібіч, як іграшку.

— Боженько, — тихо сказав він, побачивши Теффі Джонса: той трусився всім тілом, тупо витріщившись у лобове скло, і булькав рожевою піною просто у маску.

А тоді літак зайшов у піке, і тієї ж миті Едмунд почув тихе «Поможи мені» — спершу він подумав, що це Теффі, і лише потім зрозумів, що насправді озвався Джонті Паттерсон, якому півлиця знесло уламками, тож говорив він кутиком вуст, як вентрилоквіст-невдаха.

— Я знайду морфін, — сказав Едмунд.

— Ні, ні, встати поможи.

Їм обом довелося навалитися на штурвал усією вагою, щоб вирівняти літак. Тепер «Д-Дог» вібрував по цілій довжині, рипів і трусився, точнісінько як Теффі Джонс раніше. (Тепер той згорбився з ошклілими очима).

Морріс Дайті заволав у переговорний пристрій:

— Я на вихід!

У ту ж мить озвався й Лен Тофт:

— Сержант Віттон загинув, а в нас тут у хвості зяє діра, з неї він і випав.

Правий двигун зловтішно застугонів, і Джонті прошепотів зацілілою половиною обличчя:

— Вимикай його.

Едмунд спробував зв’язатися з Маком, який сидів у хвості, але відповіді не було. Натомість у нього за спиною виріс Лен Тофт.

— Боже, — сказав він, побачивши лице Джонті Паттерсона. І знову, побачивши, у якому стані Теффі Джонс: — Боже.

— Здається, він мертвий, — сказав Едмунд. — Ми можемо його звідси витягнути?

— Давай просто вискочимо, — сказав Лен Тофт, і Едмунд побачив, що той уже пристібнув парашут.

Лівий двигун і собі захрипів, здається, літак намагався розлетітися на друзки. Раптом із переговорного пристрою озвався Мак:

— Що за чортівня відбувається?

— Де ти був? — спитав Едмунд.

— Переговорний пристрій не працював.

— Вискакуй, — сказав Джонті Паттерсон.

Він дивився просто поперед себе, вчепившись у штурвал мертвою хваткою; перекошене лице виглядало жаскувато. На ногах у нього теж була кров, і Едмунд раптом збагнув, що хлопчина при смерті, але коли потягнувся його торкнутися, Джонті Паттерсон тільки пробурмотів:

— Стрибай.

Раптом у пристрої Мак неприродно спокійно сказав:

— Не можу я стрибнути, парашут прострелило.

— Іди сюди, Маку! — закричав Едмунд, коли літак знову почав заходити у піке.

Джонті Паттерсон і далі боровся з важелями, проте, озирнувшись, Едмунд побачив, що у фюзеляжі збоку пробило величезну діру.

— Я на вихід, — сказав Лен Тофт і став пробиратися до десантного люка.

Мак обережно дістався до носа літака.

— Лівий двигун горить, а в борту діра розміром із Вельс. Чорт забирай, кеп, з тобою що сталося? — спитав він, побачивши пошматоване лице пілота.

— Вискакуй, — повторив Джонті Паттерсон.

— А ти ж як, кеп? — спитав Едмунд, пристібаючи парашут.

— А в мене ноги не ходять, так що просто стрибай і не викаблучуйся, — пробурмотів Джонті Паттерсон. Уперше він виглядав дуже-дуже дорослим.

— Ми тебе не полишимо, — тепер Едмунду доводилося перекрикувати гарчання літака.

— Пішли, — сказав Мак і рушив до десантного люка. — Він отримає медаль посмертно, а ми й із одним парашутом справимося, так бувало.

Літак зайшов у піке, жовті язики полум’я лизали фюзеляж ізсередини. Доводилося боротися з центробіжною силою, яка намагалася приліпити їх до «Д-Дога». Коли вони вистромили верхню половину тіла з люка, їм у лице ударив такий сильний вітер, що не можна було вдихнути. Едмунд сумнівався, чи вдасться їм вибратися, а навіть як і вдасться, то чи не впадуть вони разом із літаком. Якби вітер дозволив йому оглянутися, то видовисько не додало б наснаги: Лен Тофт, чи то пак, те, що від нього лишилося, заплутався в парашуті й обмотався навколо хвостової секції. Вони ще й не зауважили, що вдовж крил тягнеться вогонь, а елерони справа повисли клоччям. Зате зауважили, коли правий двигун раптом відірвався від крила, бо літак в агонії накренився і викинув Едмунда й Мака Маккендрика з люка.

Вони полетіли вниз, притиснувшись один до одного, як сіамські близнята, що зрослися животами, але кривий уламок лівого крила зачепив Едмунда нальоту й пошматував йому руку. Земля мчала їм назустріч неймовірно швидко. На полях лежали глибокі сніги, від яких відбивалося ясне сяйво місяця, тож було видно, як удень. Едмунд у паніці сіпнув за шнур парашута здоровою рукою, а отже, відпустив Мака, і коли парашут напнувся над ними, Мака струснуло. Він розтис обійми й безгучно полетів до землі, розкинувши руки-ноги, як морська зірка.

Ну, а Едмунд плавно спускався вниз із пусткою в голові, майже в ейфорії, і в задумі піймав себе

1 ... 71 72 73 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За лаштунками в музеї», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За лаштунками в музеї"