Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Граф Шерезі-Шико звернувся до Жюля з проханням допомогти знайти красуню-дочку, яка втекла до дамарійців. Жюль наважився пробратися до їхньої святині — обсидіанового моноліту, і відколоти шматочок. Він бився над артефактом сім днів, і у нього вийшло те, про що просив граф. Все це Яна вже знала. Але от щодо того, що сталося далі, були лише здогади.

В ту ніч Жюль міцно спав, тому не почув, що хтось заліз у вікно його спальні. Коли він відкрив очі, то побачив, що біля вікна стоїть дівчина. Вона представилася дочкою графа, Меріан.

Дівчина провела у Жюля близько години. Весь цей час вона розповідала, як познайомилася з дамарійським юнаком і полюбила його всім серцем. Їхні шляхи перетнулися ще в підлітковому віці. Жюль не знав, вірити Меріан чи ні, але вона стверджувала, що випадково знайшла коротку дорогу до дамарійців, коли залізла в дупло дерева, що росло неподалік від кріпосної стіни їхнього замку.

Жанетт вже задрімала, тому Яна продовжила читати безмовно.

Дупло це було входом у тунель, який вивів до підніжжя пагорба — там починалися землі дамарійців. Там-то вона і зустрілася з підлітком з їхнього племені. Першого разу вона так злякалася, що просто втекла. Але цікавість змусила її пробратися до дамарійців через тунель ще раз. Хлопчина знову був там. Потім він їй розповість, що, побачивши її одного разу, спеціально став приходити до цього місця в надії зустріти знову. З тих пір вони бачилися регулярно, між ними зав'язалася дружба, яка з часом переросла в палке кохання.

— З ним я вперше пізнала чоловіка, — зізналася Меріан. — Ми розуміли, що не маємо права бути разом, але взаємний потяг був сильніший за нас.

Вона розповіла, в який відчай прийшла, коли батько засватав її одному заможному монсіру. Для неї не існувало інших чоловіків, крім Н'наму.

— Люди графства говорять про дамарійців, що це дикий варварський народ, який слідує моторошним традиціям. Частково це правда. У кожному з них живе демон, ятрить душу пристрастями, але сильний чоловік може перемогти свого демона. За це я і полюбила Н'наму — мужнього і пристрасного.

Меріан молила Жюля, щоб він не віддавав артефакт її батькові.

— Буде багато горя. Я все одно не повернуся в замок. Це моє рішення, а звинуватять дамарійців. Між ними і людьми графства знову може спалахнути ворожнеча.

Звичайно, Жюль дослухався благань Меріан — пообіцяв, що не віддасть артефакт її батькові.

Яна відклала записи і зручно влаштувалася в ліжку. Перед очима ще довго стояли яскраві картини минулого. Але поступово почав накочувати сон. Вона машинально перевірила, чи на місці заготовки для артефактів — дзиґа і камінь. Вони лежали собі там, де Яна їх і залишила — під подушкою. Ці предмети тут вже третю ніч. Для чого? Навіщо інтуїція підказала тримати їх поруч під час сну, якщо все одно нічого не відбувається? Може, хоч цієї ночі щось станеться?