Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

.

Годину.

?

А потім?

.

Деревні ельфи та друїди повинні мати елітний загін. Кентаври в місті також можуть сформувати гарнізон, але незважаючи ні на що, його вистачить максимум на добу.

.

На добу. Вільям подивився на чорне, як смола, небо. На далекому південному обрії було лише кілька стовпів світла, які все ще стояли. Тонкі губи легендарного чарівника ворушилися, а старі очі ніби перебували в трансі, ніби він про щось думав.

.

Оцінка Тулмана не була помилковою. Друїди вичерпали всі свої сили, але навіть якщо вони впустять Зимових Вовків, то зможуть вижити лише кілька годин.

Але в цей момент Вільям підняв брови.

.

Він повернув голову.

Коли він побачив Тулмана, то теж здивувався.

.

У той же час.

.

Старійшини Ради В'янучих Дерев охороняли зал Зеленої Вежі. Ситуація була небезпечною, і всі це усвідомлювали. Але перш ніж Брандо зміг надіслати звістку, їм залишалося тільки чекати.

Шум дощу заглушив всі інші звуки. Великий Старійшина, який стояв на вершині натовпу, кілька разів повернув голову, щоб подивитися на мерехтливе полум'я під придушенням Магії Хаосу. Хоча на перший погляд він виглядав спокійним, його серце було сповнене тривоги і тривоги.

З точки зору часу, Брандо, Вейд і Куїнн повинні були вже надіслати новини. Він не міг не глянути на мовчазну Сіфрід, яка тримала його за ліву руку. Вона була такою з тих пір, як Брандо пішов.

Великий старійшино, у нас не так багато часу.

Великий Старець повернув голову і подивився на високого друїда Старця. Він якусь мить подумав, потім похитав головою і нічого не відповів. Всі підсвідомо дивилися в бік південного горизонту.

Небо було непроглядно чорне.

.

Але в цей момент.

Вираз обличчя сутулого Великого Старця раптом змінився. Насправді це був не тільки він. Всі присутні Великі друїди відчували, як пульсує їхнє серце одночасно.

—

Потужний магічний резонанс —

.

Вони підняли голови.

На південному нічному небі раптом з'явився золотий стовп світла, який миттєво з'єднав небо і землю. Всі підняли голови і побачили, як стовп світла розщеплює шари хмар і досягає кінця неба.

Що це таке? Друїди були приголомшені.

Але ще більше їх ошелешило те, що в наступну секунду з центру Петлі Пасатів піднявся ще один золотий стовп світла. Цей золотий стовп світла сяяв разом із попереднім, і він був надзвичайно знайомий Вільяму, який стояв біля зали осіннього рівнодення.

!

Це був черговий Магічний Резонанс!

Це та дитина! Тулман насупився і відразу ж сказав:

.

Вільям глянув на нього. Потім, не сказавши ні слова, зробив крок вперед і зник під дощем.

.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.

432

Розділ 432

,

Мефістофель підняв голову і побачив на нічному небі золотий стовп світла, а також ще один стовп світла, який досягав хмар. Він підвівся і погладив траву з тіла. З них чотирьох йому було найлегше втекти з Туману Кошмару. Лерная гідра його зовсім не турбувала, але він не очікував, що заблукає після виходу з лісу.

.

Мефістофель підвів голову і подивився на стовп світла. Його очі заблищали. Він зупинився, а потім пішов у тому напрямку.

.

У той же час.

,

Коли стовп світла вибухнув, вусики Андеші вистрілили в бік Брандо, намагаючись зупинити його від використання Божественної Сили. Але вона не очікувала, що її вусики згорять, як папір, коли зіткнуться з золотим світлом, і в одну мить перетворяться на попіл.

.

— скрикнула Андеша і швидко втягнула вусики. Здавалося, що золоте полум'я має силу, яка може обпалити її душу, змусивши її відчути гострий біль.

.

Ватажок Пастухів Дерев раптом щось відчув. Вона обернулася і примружила фіолетові очі. Вона побачила спалах зеленого світла на іншому боці долини.

.

Вона швидка. Андеша зціпила зуби. Вона схопила Скарлетт за руку і тихим голосом сказала: Ще не час мати справу з цією жінкою. Коханий, ходімо зі мною.

Але вона не очікувала, що Скарлетт зовсім не зрушить з місця. Андеша опустила голову і вражено подивилася на Скарлетт, але побачила, що рудоволоса дівчина тримається за камінь, що стирчить із землі, і рішуче дивиться на неї.

.

Я не піду з тобою. Скарлетт безстрашно дивилася в очі Андеші і говорила слово за словом.

Ти божевільний! Голос Андеші піднявся на октаву, Ти мені обіцяв! Ти підеш зі мною, поки я його вилікую!

,

Я не сказала, що збираюся дотриматися свого слова, Скарлетт відповіла, що я не покину Його Господню Милість, ви можете просто вбити мене.

Андеша був приголомшений. Пастухи були тими, хто хитрив і відступив від своїх слів. Вона не очікувала, що сьогодні її обдурить маленька дівчинка. Навіть якби вона хотіла вбити Брандо, золоте полум'я не дозволило б їй це зробити. Вона так розсердилася, що її тіло затремтіло. Вона змогла лише вдарити Скарлетт по потилиці, змусивши її застогнати і знепритомніти.

.

Але під час цієї затримки зелена постать на іншому кінці долини раптом прискорилася. Це була Вероніка, яка наздогнала свій меч. Богиня війни Імперії стиснула губи і притиснула руку до руків'я Лазурового небосхилу. Вона зробила крок уперед, і цей крок ніби склав простір у кілька сотень метрів в єдину точку.

.

У наступну мить.

.

Вона перегородила шлях Андеші.

!

Вероніка холодно подивилася на Фаену, яку зв'язав Андеша, і закричала: Андеша!

.

Цк, руки Андеші перестали рухатися. Адже вона була високою і могутньою людиною, і вже заспокоїлася. Вона легенько пирхнула: Я ще на крок запізнився. Сила стихії леді Вероніки досягла царства Крайнощів. Ви настільки швидкі, що можете змусити людей побачити ілюзії.

Досить дурниць, Андеша, голос Вероніки був холодний, як лід. Вона знала особу жінки, яка стояла перед нею. Вона була тут точно не для того, щоб лестити їй, не кажучи вже про те, що Фаена все ще була в її руках. Чому Фаена у вас в руках? Де Роно та Ельман? — допитувалася вона.

?

Ви говорите про цю маленьку дівчинку? Андеша, схоже, зовсім не заперечував проти тону Вероніки. Вона простягла руку, щоб лози, що зв'язували Фаену, наблизилися до неї, і підняла підборіддя: Яка чарівна красуня.

! !

Не тримайте мене в напрузі! Вероніка вийняла меч і направила його на Андешу Андешу, що ти тут робиш?!

Вероніка, природно, помітила стовп світла позаду Андеші, але не помітила, що всередині був