Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Ми — це наш мозок 📚 - Українською

Читати книгу - "Ми — це наш мозок"

3 439
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ми — це наш мозок" автора Дік Свааб. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 102
Перейти на сторінку:
виявилося, що та сама секретарка, яка розподіляла пацієнтів, здійснювала реєстрацію результатів (тобто це не була сліпа вибірка); або група, за яку молилися, вже від початку була більш здоровою (неправильний вибір). Комбінація з 14 серйозних досліджень, проведених 2006 року, дала підстави для висновку, що молитва ніяк не впливає на одужання інших людей. Крім того, було проведено дуже велике, добре контрольоване дослідження, яке довело, що молитва може мати шкідливий вплив на кардіологічних пацієнтів. Ішлося про групу з 604 пацієнтів, які пройшли через операцію з коронарного шунтування і були поділені на три групи. Без їх відома за групу 1 молилися, а за групу 2 — ні. Не було виявлено жодної різниці в кількості ускладнень. Група 3 знала, що за них моляться. На превелике здивування, у цій групі було найбільше ускладнень. Звісно, можна спекулювати на ту тему, що пацієнти, які почули, що за них будуть молитися, вирішили, що в них зовсім кепські справи. Інше дослідження показало, що пацієнти молилися тим більше, чим більше в них було психічних симптомів. Проте це аж ніяк не означає, що від молитви з’являються психіатричні проблеми; імовірно, в цьому випадку йшлося про людей, які відчайдушно шукали допомоги у вирішенні своїх психічних проблем. Як би там не було, досі ще не вдалося довести всебічно переконливий вплив молитви на здоров’я інших людей. Також ще не було випадку, щоб, наприклад, у когось після молитви відросла ампутована кінцівка.

Всупереч негативним публікаціям про ефективність молитви широка громадськість навіть і не думає в ній сумніватися: 82 відсотки американців вірять, що через молитву можна одужати від тяжкої хвороби, 73 відсотки вірять, що молитвою можна зцілити від хвороби іншу людину, а 64 відсотки хотіли б, щоб лікарі молилися за них. Чому ж більшість вірить в ефективність молитви, хоча жодні дослідження її жодним чином не підтвердили? Гадаю, тому, що люди, які регулярно моляться, від цього краще себе почувають. У віруючих це викликає реакцію розслаблення і знижує в крові рівень гормона стресу кортизолу. Тож за іншу людину моляться, щоб зняти напруження з себе самого. Така ідея не нова. Ще Спіноза не знаходив жодного глузду в прохальній молитві, оскільки не вірив в особистого Бога, який реагує з неба на молитву. Проте він вважав молитву допоміжним засобом для концентрації та медитації. Такого ж ефекту можна досягнути за допомогою йоги, медитацій чи прослуховування улюбленої музики. Так, під час виконання вправ йоги знижується рівень гормона стресу кортизолу, після йоги та медитації вночі зростає рівень гормона сну мелатоніну, до того ж після йоги менш активною стає симпатична частина вегетативної нервової системи. Тож все це зменшує стрес.

Зрештою, у дослідженні ефективності молитви була ціла низка особливих методологічних ускладнень: зокрема, повідомляли лише ім’я людини, за яку слід молитися, іноді тільки показували її фотографію. Чи достатньо Богові цього для ідентифікації особи?

Як можна перешкодити тому, щоб хтось інший не молився за людину з контрольної групи? Багато хто молиться за свого партнера, друга чи знайомого, який перебуває в лікарні.

Крім того, навіть якщо ви — віруюча людина, можна сумніватися, чи слухає Бог кожну молитву, чи готовий він узагалі та чи в змозі втручатися у всі справи звичайних людей. Як віруючий, можна запитати себе, чи легітимно робити шляхи Господні предметом дослідження і чи дозволить Бог випробовувати себе («Не спокушайте Господа, Бога вашого, як спокушали ви його коло Масси», Второзаконня 6:16).

Якщо взяти до уваги всі вищезазначені методологічні проблеми, то єдиною можливістю відповісти на питання, чи має вплив молитва за інших, було б проведення добре контрольованого дослідження на тваринах. Такого дослідження я ще не зустрічав.

XVI.7 Безумні релігійні уявлення

Коли одна людина страждає від якогось безумного уявлення,

це називають душевною хворобою. Коли багато людей

страждають від того самого безумства, це називають релігією.

Роберт М. Пірсіґ

Безумні релігійні уявлення можуть проявлятися при деяких неврологічних або психічних захворюваннях, принаймні тоді, коли релігію запрограмували в мозок людини в дитинстві. Пацієнти можуть втратити контакт із реальністю після нападу епілепсії. Чверть таких психозів має релігійний зміст. Безумні релігійні уявлення зустрічаються також при манії чи депресіях, як один із перших симптомів при передлобно-скроневій деменції і шизофренії. Так 25-річний пацієнт із шизофренією Міхайло Міхайловіч 2003 року скоїв убивство міністра закордонних справ Швеції Анни Лінд за «наказом Ісуса» після того, як не прийняв вчасно свої ліки. Він відчув себе обраним Ісусом і не зміг протистояти голосам, які наказували вчинити вбивство. У лауреата Нобелівської премії за 1994 рік у галузі економіки Джона Неша у віці 29 років діагностували параноїдальну форму шизофренії. Він мав безумні уявлення з релігійним забарвленням, в яких бачив себе то таємним месією, то Ісавом, персонажем зі Старого Завіту. Навколосмертні переживання теж іноді супроводжуються релігійними переживаннями. Так, одну жінку з легеневою емболією сам Ісус відіслав із небес назад на землю, щоб вона продовжила піклуватися про своїх дітей.

Ґер Клейн (Ger Klein) дуже проникливо описав власні безумні релігійні уявлення. Я познайомився з ним 1975 року. Тоді він був нідерландським державним секретарем з освіти, культури та науки в кабінеті прем’єр-міністра Йоопа ден Уйла і влітку 1975 року за один тиждень нібито зекономив у бюджеті свого відомства 200 мільйонів гульденів. Одним розписом пера він розпустив Нідерландський інститут досліджень мозку, який очікував на призначення нового директора, Державний інститут воєнної документації під керівництвом професора Лу де Йонга, Проект космічних польотів ANS та ще декілька установ. Тоді я, 31-річний молодий науковець без досвіду в адміністративних питаннях, разом із командою Інституту мозку намагався домогтися скасування цієї постанови Кабінету Міністрів. Це нарешті вдалося після обговорення зі всіма фракціями парламенту і масивної кампанії, після того як 17 грудня 1975 року Друга Палата парламенту одноголосно підтримала постанову про внесення змін. Під час перемовин, які йшли за цим, Клейн та я добре порозумілися на особистісному рівні, незважаючи на протилежні інтереси, походження і характер. 6 листопада 1978 року на прес-конференції Лу де Йонг схвильовано повідомив, що Віллем Аантйес, депутат Нідерландського парламенту від нової християнсько-демократичної партії, був членом німецьких СС. Після цього Аантйес негайно подав у відставку. Гер Клейн, який пробув цілий рік депутатом Другої Палати, а перед тим як державний секретар відповідав за RIOD (Державний інститут воєнної документації), був спантеличений виступом де Йонга, котрий, на його думку, порушив усі існуючі домовленості й заслуговував на страту військово-польовим судом. Клейн вважав, що де Йонг, з яким він мав суперечки, ще будучи державним секретарем, повинен був передати це досьє уряду для більш ретельного вивчення. Клейн збуджувався дедалі більше та як шалений став готуватися до парламентського запиту і дебатів. Вранці він уже попрацював чотири години і випив три літри міцної кави. Проте під час дебатів про Аантйеса виступ Клейна був розкритикований соціал-демократичною партією, до того ж те саме нещадно зробив міністр культури Аріе Паіс. Їдучи додому після дебатів 17 листопада 1978 року, він раптом відчув потужний удар у чоло. Це було початком фази манії, про яку він дуже образно розповів у своїй книзі «Over de Rooie», що вийшла 1994 року. Він був переконаний, що йому прооперували

1 ... 72 73 74 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми — це наш мозок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ми — це наш мозок"