Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Яким Аріс був у дитинстві? — намагаюся підтримати тему для розмови, але це вже третя спроба і в мене нічогісінько не клеїться.

Я тягну за ниточки, намагаючись розплутати клубок непорозуміння між нами, але в мене нічого не виходить. Хоча б тому, що співрозмовник не йде на контакт. Мати Аріса вибудувала між нами кілометрового бетону стіну та не хоче відповідати мені люб'язністю.

Аріс нас залишив одних близько години тому. Виникли якісь проблеми з доставленням їжі, і він поїхав забрати її особисто. Повинен був ще підхопити моїх маму та тата, але батьки запротестували та сказали, що доберуться самі.

— Та як і всі. Хуліганив і робив мамі нерви. — Жінка сидить за столом і п’є зелений чай. У приготуванні святкової вечері залишилися останні штрихи. Я вирішила, що закінчу все сама.

— Ви були не дуже близькі?

— Я була на постійних підробітках. Арісом займався Карпо. Старший син став самостійним дуже рано й допомагав мені у всьому замість того, щоб насолоджуватися безтурботним дитинством.

Від її слів стає неприємно. І я не знаю, чому? Тому, що я — сама нетактовність й лізу в чуже життя зі своїми дивними питаннями або тому, що зі сказаних слів мені здалося — Карпа люблять більше.

За словами Аріса, мені здалося, що його мати побита життям жінка. Перший шлюб залишив жахливий відбиток на її серці, і вона закрилася у своїй раковині. Але зараз я бачу перед собою самовпевнену особу. Навіть трохи стерву.

Коли ми були тут утрьох, Наталя всім виглядом показувала, що не на таку зустріч чекала. Стримано спілкувалася із сином, а на мене взагалі не звертала жодної уваги.

— А що про себе розповіси? Я справді трохи здивована. Аріс ніколи не знайомив мене зі своїми дівчатами й взагалі на гарматний постріл не підпускав до свого особистого життя. Попри його балакучість, він чітко знає де, з ким, і про що говорити. Як ви познайомилися?

— На вечірці. Він мене помітив першим.

— А ти? — летить мені в спину. — Ти довго не помічала його?

— Можна і так сказати. Аріс рішучий хлопець. Якщо чогось хоче – доб'ється.

— Це так, — робить ковток. — Але ж силою не бути милою.

— Я не насильно з ним! — обертаюся, бажаючи глянути жінці в очах. Чого вона хоче від мене? Їй щось відомо? 

— Ти вагітна? Тому все між вами так швидкоплинно?

Спростувати її слова не вдається. Набравши повні груди повітря, так і не наважуюсь заговорити.

— Я не тупа. Сама була двічі вагітна, знаю що до чого. У тебе всі ознаки на обличчі. Не варто вигадувати чергову брехню. — Прибирає чашку, дзвінко ударяючи її об скляну стільницю. Привертає мою увагу: — Не ходитиму навколо, дівчинко. Скажу правду. Я не схвалюю вашого союзу, тому що нічого хорошого з цього не вийде. Не хвилюйся, сину я теж про це скажу. Не в моїх принципах будувати із себе суку свекруха.

— Це ви з особистого досвіду так вирішили, що в нас з Арісом нічого не вийде? — не утримуюсь від уїдливого тону. Остаточно плюю на всі рамки пристойності. Адже вона також перейшла їх. Не з нею мені будувати життя.

— З особистого. — Холодно підтверджує вона.

— То може, нам теж треба прожити цей досвід, щоб у нас був свій, особистий?

Мене починає дратувати ця розмова. Я чудово розумію, що вона мати мого майбутнього чоловіка. Що потрібно проявити хоча б крихітну повагу... Але з іншого боку я також усвідомлюю, що зараз, можливо, зруйнується все те крихке розуміння і взаємини між мною та Арісом. Все те, що ми так дбайливо відновлювали, ламаючи себе, переступаю через себе. Я не дозволю цього! Саме тому так яро відстоюю свою точку зору.

У відносинах перебувають лише двоє. Третьому там робити нема чого, нехай це навіть рідна мама.

— Я просто хочу захистити вас від багатьох помилок.

— А як ми зрозуміємо, що зробили помилки? Як вчитися жити, якщо не робити помилок?

Як вона взагалі собі це уявляє? Як можна не робити помилок? Навіть якщо й дослухаєшся чужого досвіду, все рано їх зробиш. Неможливо іншій людині вставити свої мізки. Неможливо когось переконати, якщо він цього не хоче. Але можна зламати людину. Навіяти йому якщо той піддається впливу. Особливо, найпростіше зламати близьку людину. Адже між близькими є довіра.

— Як знаєш, дівчинко. — Байдуже знизує плечима, починаючи ще більше допікати мене. — Я мати! І я маю право висловити свою думку.

— Висловити, але не розбивати нашу пару.

— Подивимося, що на це скажуть твої батьки. — Вигинає брову. — Скільки тобі років? Вісімнадцять є?

— Мені двадцять! І мої батьки бажатимуть мені щастя. А якщо я потраплю в халепу або зроблю помилку — вони допоможуть!

— У яку неприємність ти зібралася потрапляти, Софа? — з коридору долинає голос Аріса, змушуючи мене здригнутися. Його тон не схожий на доброзичливий.

Темна постать хлопця з'являється на кухні. Він ставить паперові пакети з логотипом доставлення на стіл і закочує рукави:

— Про що пліткуєте, дівчатка? Сподіваюся, не мені кісточки перемиваєте?

— Я намагалася пояснити Софії, що ви робите помилку, вступаючи в цей шлюб.

Аріс наближається до мене, негласно визначаючись зі стороною, яку збирається підтримати.

В очах починає щипати. Я нарешті усвідомлюю дуже важливу річ: Я дійсно його дівчинка і йому начхати на всіх навколишніх.

— Як почуваєшся, крихітка? — тихо вимовляє він. — Нудило?

— Небагато, — закушую губу і моргаю.

— Я тобі привіз імбир. Погуглив. Пишуть, що він знімає цей стан. Є ще якісь таблетки, але це краще проконсультуватися з лікарем. — Цілує мене в лоба. — Добре?

— Так, коханий ...

Починаю глибоко дихати, щоб заспокоїтись. Відвертаюся, вдаючи що мені терміново потрібно щось зробити до столу.

— Мамо, — брюнет обертається до столу і починає спустошувати пакети. — Ми чекаємо на дитину. Усі помилки вже допущені. І якщо ти хотіла переконати Софу, що зараз саме час зробити аборт і розбігтися, то це зайва трата часу.

Від слів Аріса у мене починають тремтіти руки, і ніж із дзвінким гуркотом вдаряється об кахель.