Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Льоша задумливо покрутив у руках телефон. На що Катя збирається жити? Звідусіль звільнилася, зі Стасом розлучилася, та ще й подарунок дорогий повернула. Чоловік недобре примружився і рішуче набрав ще один номер телефону.

- Доброго вам часу доби! - стримано привітався він із дещо здивованим юристом.

- Навзаєм, - не менш холодно відповів той, відчуваючи недобре. Досвід ведення справ кількох впливових сімей добре навчив його спочатку у будь-якому діалозі не давати придушити себе. - Чим можу бути корисним, Олексію Ігнатовичу?

- Мені все не дає спокою доля моєї нещодавно придбаної двоюрідної сестри, - почав здалеку. - Адже вона з компанії звільнилася. Зі Стасом ось розійшлися... Як же вона жити буде?

- Думаю, що так, як і до всіх цих подій, - обережно відповів юрист.

- Так, але на які кошти?

- Нехай це вас не турбує.

Льоша насупився. Що за таємниці мадридського двору!

- А мене дуже турбує! - трохи емоційніше, ніж хотів, вигукнув він. Не хоче з турботи сказати, то нехай егоїстом вважає: - Ваші послуги, вибачте, дорого коштують. Заслужено, зрозуміло. Ви дбайливо оберігаєте дані про неї. На яких підставах? Хто сплатить цей бенкет? Чи не в спадкоємиці діда вона мітить? Так ми обоє з вами знаємо, що після діда нічого не залишилося практично, і наші зі Стасом батьки починали з нуля.

Постарався говорити якомога амбітніше й обурено, подумки просячи у Каті вибачення. Якщо вона залишилася без допомоги, він підтримає, поки дівчина встане на ноги - адже не чужа. А якщо виявиться жадібною особою, вчасно вживе заходів, убезпечивши свою сім'ю. У будь-якому випадку він повинен знати.

Юрист напружено мовчав, сердито сопучи.

- Ну, гаразд, - зважився він. - Але ці відомості мають ціну.

Льоша втомлено потер перенісся.

- Я сьогодні весь день із кимось торгуюсь і комусь плачу. Причому не за своїми рахунками, - майже приречено сказав Самсонов. - Що ж ви хочете?

- Кільце Катіної мами, - без роздумів відповів співрозмовник. - Вам це лише частина колекції, а Каті - пам'ять про близьких.

Льоша здивовано свиснув.

- Несподівано! Не зовсім розумію вашу особисту зацікавленість, але так і бути. Ціна прийнята. Приїжджайте по обіді до мене додому. То що там із фінансовими обставинами Катерини?

Запитав і злякано завмер, не знаючи якого з варіантів відповідей боїться більше.

- Два ваші особняки вона може собі дозволити з незайманих накопичень. І інтелектуальна власність, – уривчасто та розпливчасто відповів юрист.

Олексій подавився різко втягнутим повітрям. Закашлявся від несподіванки.

- Ось так новина!

– Вона не знала про це до смерті бабусі, – додав чоловік.

Нині Льошу мало хвилювали нюанси успадкування її капіталу. Але пізніше він неодмінно повернеться до питань дивацтва рідні.

- Скажіть, чому це кільце таке важливе?

Ймовірно, вона справді не знала про величезні гроші. Інакше навіщо б здавала в ломбард свою безцінну каблучку? По суті, його реальна ціна вкрай завищена виключно на тлі зростання попиту.

- Сімейна реліквія не передбачала збирання гарнітуру. Якщо вже є справжня спадкоємиця, вона має й залишитися.

- Я ж можу теж впертися рогом, - погрозливо заявив Самсонов, коли в кабінет увійшов Стас, що наскрізь просочився тютюновим димом.

Друг здивовано глянув на Льошу. Той скривився від їдкого запаху, жестом наказавши сісти навпроти і мовчати. Боков обурився, але слухняно сів, намагаючись прислухатися до розмови.

- І розвести цілу історію через каблучку, - продовжив Льоша.

Стас здригнувся, почувши його слова.

– Наприклад, зажадати експертизу для підтвердження спорідненості.

- Я розумію, що ви маєте право це зробити. Але розраховую на вашу порядність та вміння тримати слово. Ви отримали бажану інформацію...

Льоша важко зітхнув, здаючись.

- То й не скажете? - уже значно м'якше спитав він.

- Її бабуся вірила, що у ньому особлива сила, - невпевнено відповів юрист, теж йдучи на поступки. - І розлучати Катерину з прикрасою аж ніяк не можна. Жодних інших подробиць я не знаю.

Він злукавив, але Льошу ні до чого посвячувати у всі таємниці родини Катерини. Зрештою, сестра та батьки багато років тому благополучно відхрестилися від її матері. То навіщо тепер зображати турботу?

Самсонов хмикнув.

- Як скажете. Приїжджайте як домовлялися.

Натиснув відбій і задумливо глянув на друга, що сидів навпроти, не знаючи, з якої новини почати.

- Ось що, Стасе... Ми зараз із тобою ще раз подивимося відео. Дуже цікаве та дуже уважно.

Стас схопився з місця.

- Нічого більше не хочу знати про неї! Вона сама мені підтвердила все.

Льоша похитав головою, ховаючи обличчя в долоні і дивлячись на Бокова крізь пальці. Сміятися чи плакати йому, вибрати не міг.