Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Приїхали всі окремо. Першими, за традицією, увійшли подружки нареченої та друзі нареченого. При цьому Ілля, погойдуючись, мало не збивав квіти. Настя йшла «змійкою», наче обминаючи невидимі конуси.
А ось траєкторія Міши навіть опису не піддавалася. Варто зауважити, що Рудий безсовісно тримався за Олену. Все б нічого: ну, за руку там чи за лікоть. Ні ж! Міша, як людина оригінальна, твердою чоловічою рукою спирався на груди матері Саші.
І поки Громова згоряла від ревнощів і досади, Олена, цілком задоволена собою, йшла поруч з Рудим.
За цією зграєю тупотіли дві тверезі людини: Маша та Андрій. Потім і Ксенія пішла до зали під руку з батьком.
Вони повільно йшли проходом, поки грав «Весільний хор» Ріхарда Вагнера.
Ну, «йшли» – це дуже сказано. Лев Агров, який випив дві чарки коньяку, ходою прокладав шлях і підтримував дочку, яка в будь-яку секунду могла впасти від своєї порції алкоголю.
Наречений і священик слухняно чекали наречену біля вівтаря. При цьому всі присутні дивувалися на Мирова.
Їх можна було зрозуміти, бо одяг у Алекса досі не висох. Зате і належну увагу приділили нареченому, а то на весіллях зазвичай на наречених заглядаються і на їх незвичайні прикрашені сукні. Та ні. Тут і жінку належну увагу припало.
Ех, чи ще буде...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова», після закриття браузера.