Читати книгу - "Доньки-матері, або як (не) завагітніти від зятя., Нонна Задніпряна"

Ледь помітивши Кіру, Жан-П'єр засяяв від радощів. Вони зустрічалися лише кілька разів, але, здається, встигли взнати один одного краще, ніж багато людей за довгі роки. Однак цим все одно не можна було виправдати і навіть пояснити її потяг до нього. Те, що було між ними, визначалося однією природою. Гормони, ферoмони. Іскри. Від них тут ніщо не залежало, хоч Кіра докладала зусиль до того, щоб втримати віжки і не дати волі почуттям.

– Зараз займемося, вечерею  – повідомила вона, заносячи разом з ним візочка з Богданчиком у будинок.

Не давши їй продовжити, Жан-П'єр забрав у неї сумку, ногою зачинив вхідні двері і вп'явся в її уста таким пристрасним поцілунком, що у Кіри перехопило подих. Коли він відпустив її, вона довго не могла оговтатись. Ніколи в житті її так не цілували, навіть напередодні ввечері було не те.

– Кіра, я збожеволів! – у розпачі промовив він і знову її поцілував.

Не відриваючи губ, Жан-П'єр зняв з неї куртку, потім блузку та бюстгальтер, і вона не зробила нічого, щоб його зупинити. Вона не хотіла його зупиняти. Вона хотіла, щоб він продовжував. І він продовжував.

Вона теж почала його роздягати. Розстебнула сорочку, ремінь на джинсах, «блискавку»… За лічені секунди вони стояли оголені в передпокої, тісно притиснувшись один до одного. Не кажучи ані слова, Жан-П'єр підхопив її сильними руками і впевнено поніс нагору, до спальні, наче робив це вже тисячу разів.

Він опустив Кіру на ліжко і довго дивився, а потім видав звіриний стогін і почав цілувати її всюди. Він торкався її тремтячими пальцями, і Кіра теж тремтіла від неземного блаженства. Вона повернулася, бажаючи принести задоволення і йому, зімкнула губи і проробила таке, від чого він зі стоном закинув гарну голову з хлопчачою шевелюрою і застогнав. Потім він ліг поруч із нею, і вони мали такий секс, якого Кіра ще знала. Це був ураган пристрасті, що захопив обох у згубний вир, вони не могли зупинитися і готові були продовжувати без кінця.

Потім вони лежали в обіймах один одного. Гладячи її по шовковистому волоссі, Жан-П'єр сказав, що любить її, і Кіра відразу повірила цій ледь знайомій людині.

– Jе t'aime– хрипко прошепотів він і знову кинувся її цілувати.

Він не міг відірватися від неї, а вона – від нього. 

Кіра, щоправда ходила забрати з візочка малого, погодувала й вклала його спати, але лише через багато годин вони із Жан-П'єром заснули, а оговтавшись на світанку, знову зайнялися любов'ю, але вже не так бурхливо.

Кіра знала, що цієї ночі їй не забути ніколи. Вона вся була у владі чарів Жан-П'єра.