Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

За міфами, Троянська війна була викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружину спартанського царя Менелая Єлену. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодились віддати красуню. Лише на десятому році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою.

Стільки чекати на порятунок Елена Рівера не збиралась. В неї з’явилась можливість - і, поки вона йшла до магазину біля заправки, Елена продумувала свої в наступні десять хвилин.

Що можна зробити в публічному місці, щоб на тебе звернули увагу? Багато чого насправді. І все, що спадало на думку Елені, не дуже поєднувалось з посадою прокурора. Але в цій ситуації їй не треба було думати про свою репутацію. Дещо набагато цінніше розігрувалось як ставка - її життя. Елена була впевнена, що Макс недовго буде тримати її серед живих. Те, що він не зробив цього одразу, лише означало, що йому щось було потрібно від неї, тим паче Макс її кудись віз.

В магазині було тихо і невимушено. Десь далеко в кутку було чути приглушений звук колонки. Елена не могла розібрати, чи це було радіо чи просто музика. Більше відвідувачів, окрім себе, вона не зустріла. Поки йшла поміж рядів, а їх було три, роздивлялась навкруги. Елену цікавили камери відеоспостереження. Навіть якщо це не був гіпермаркет з купою дорогих товарів, все рівно на заправку, наприклад, приїжджали сім’ї з дітьми, за якими треба було слідкувати, щоб вони в процесі гри нічого не вкрали.

На диво, камера була розташована лише над касою в кутку, позаду продавця, який смиренно посапував на стільці.

Елена вирішила вдатись до провокації - випадково скинути скляну пляшку з алкоголем. Вона обрала ту пляшку, яка стояла ближче до неї. Це було щось з дешевого, дорожчий товар завжди ставлять вище. Елена навіть не подивилась, що це був за напій. Але те, що розлилось по підлозі мало дивно зелений з жовтим кольором. Звук розбитого скла, на жаль, не привернув увагу касира. Він і далі продовжував спати. Можливо в нього змінився ритм дихання, але напевно йому просто стало щось інше снитись.

Елена подивилась на годинник в телефоні - ще залишилось п’ять хвилин з відвіданих Максом. Її охопив відчай. А відчай- найгірший порадник.

Елена схопила рукою стійку з напоями, розхитала її, і штовхнула. Звісно, що сама стійка була прибита до підлоги, але пляшки, а особливо ті, які стояли біля краю полиць, почали падати водоспадом.

Це було гучно. Ні, не так.

ЦЕ БУЛО ГУЧНО!

В Елени заклало праве вухо, тому що саме правою стороною, вона стояла ближче до стійки.

Касир прокинувся і майже впав зі свого стільця. За декілька секунд він вимовив

приблизно десять лайливих слів, які Елена ніколи не чула.

- Упс... Я перепрошую.

- Це ви зробили?!

- Я випадково, я не хотіла.

- Ви знаєте скільки це...?! Хто ж...?!

Касир не міг говорити повними реченнями. І це зрозуміло. Стільки знищеного товару, калюжа суміші напоїв різного виду та цінової категорії. Добре, що він не вмер на місці.

- Я викликаю поліцію!

- Так, звісно.

Очевидно, що він не розраховував на таку спокійну реакцію Елени. Вона підійшла до нього ближче.

- Коли Ви будете телефонувати, скажіть, будь ласка, що я Елена Рівера, я прокурор, мене викрав Макс Мальйо. Ось моє посвідчення.

Елена підняла своє посвідчення так, щоб його могла побачити та зафіксувати камера.

Касир на телефоні почав набирати номер екстреної служби, але його відволік ще один шум – Макс влетів в магазин, по дорозі збиваючи все, що заважало на його шляху.

- Ти що, лярва, тут накоїла?! Думаєш, що хтось приїде тебе врятувати?!

- Макс...

- Чоловіче, я вже викликав поліцію, і вони вже їдуть.

- Тоді подзвони і скажи, що тобі здалось. Відміняй давай!

Макс наставив на касира пістолет.

- Максе, зупинись. Він тут ні до чого. Він навіть нікого не викликав.

- Елено, зараз же йдемо, інакше...

Елена стояла і не могла поворухнутись. Вона не могла повірити, що її така вдала спроба так і не завершилась успіхом через те, що вона не врахувала, що шум від розбитого скла почує і Макс на вулиці.