Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

Згодом людей ставало все більше, невпинно лунали молитви з усіх земель. Тішилися тому боги, та старші духи розуміли: не встежити їм самим за всіма на землі - потрібні помічники. І попрохали вони своїх батьків відправити на землю того, хто буде любити її більше самого себе, допомагати усім створінням і захищати до останньої краплі крові. І тоді Володарка Землі і Господар Неба народили трьох синів. І назвали їх Алан, Арон й Апрей. 

Послали їх Повелителі на землю і наказали доглядати за нею. Влаштувалися брати на високій горі, щоб добре було видно що діється навкруги і стали жити. В знак поваги до батьків посадили брати на тій горі жолудь та й виріс з нього крислатий дуб: три масивних стовбура його випростались до самісінького неба. 

Йшов час і братам набридло поодинці берегти землю. Вони спустилися з гори та взяли собі за дружин жінок з різних місцин: Алан одружився на золотовласій дріаді із Великого Лісу, Арон вибрав собі в супутниці темношкіру і чорнооку мисливицю з гірських схилів, Апрей ж побрався із білявою дівою південних степів. І з'явилися навколо могутнього дуба нові пагони, сильні і гнучкі.

Так з'явилися ewayeen, діти Еви і Ірна.

- А імена звідки?

- Не знаю достеменно, якщо чесно. Можливо, дібрали їх від родів, до яких приєдналися, можливо, вигадали раніше. Мовою, якою розмовляли Еваїін, ці слова значать різні речі, наприклад Sa’nna схоже на sanna - перший. O’raolё швидше за все походить зі слів o rada les - тобто, ті, хто праворуч. Eidasu, як на мене, можуть бути e’ da su - з долини світла. Хоча, це все мої власні здогадки, а мовою Лаег’їні вже давно ніхто окрім еваїін не розмовляє, тож не дивно, що ми так мало знаємо про них. Ворожбити кажуть, що люди Склавіни звали їх ельфами тоді, півтори сотні років тому. Світлі і темні ельфи, гадаю через колір шкірі, втім, хтозна. 

- Ти при Заїнна і Едасу?

- Так.

- А Ораолі?

- Здається, їх так і звали. Принаймні, я не чув інших імен. Хіба що подібні до сонця. 

Я глянув у бік ворона - той уважно слухав, наче щось розумів з нашої розмови. Мене пройняли дрижаки.

- Три брати…і що з ними трапилося?

- Не поділили вони щось. Чи то владу, чи то землю, чи то щось ще. А може й усе разом. Пішли один проти одного. То була довга, кровопролитна війна. Кажуть, Мати не залишилась у стороні і покарала синів, відібрала в них своє благословення. І вигнала їх з земель Лессенії - чарівної долини, що за легендою лежить прямісінько за Східним Гортом. Про неї ще Брамар розповідав, пам’ятаєш? Вони й розділилися на три окремих роди тоді, але все одно не зважали на ті покарання, засліплені ненавистю, вони розпочали війни по всьому континенту. Кровавий Місяць - так назвали останню запеклу битву на сході Склавіни, коли ми ще були трохи не кочовими племенами. Якщо не брешуть, та битва була десь на землях Пролісся. А потім…залишки Sa’nna, або Заїнна, як їх звуть наші люди, врятувалися у південних лісах, і їх вже давненько ніхто не бачив. Та й не чув, і взагалі, вони мабуть, там й здичавіли. Хоча, знаєш, той шинкар, якого ми сьогодні бачили, дуже схожий за описом на Заїнна. Гострі вуха, високий зріст, і…

- І зелені очи?

- Еге ж. Може статися, що то він і був. Дивина. 

Брат прислухався до звуків замку, але за мить повернувся до розповіді.

- Тож Oraolё, чи Ораолі, намагалися захопити людськи королівства на півночі, але ті дали відсіч, розбили магів, і, до речі, звідти й почалася епоха Раматру - все почалося з короля Хельке Раматра, який тоді зібрав антимагічну раду і знищив ораолів, за чутками, повністю. До останнього немовляти. Колишні землі Ораолів частково привласнили собі люди з королівств Раматру - там де не боялися магії яку являли з собою Ораолі. Бо, кажуть, вони вміли читати думки, а ще наводити на тебе страшні ілюзії. 

- Що?

- Робити так щоб ти бачив те, чого насправді нема. Лякати. А Eidasu, чи темні ельфи, як ми звикли звати їх; цим синьошкірим мисливцям пощастило найбільше, вони зуміли осісти на землях за Дарте Веліа - страшним великим лісом, в якому згинула не одна тисяча людей. Вони відбили частину земель у упирів, частину -  гмурів, якщо не брешуть. 

Ось так і не стало більше Еваїін. Склави і решта континенту звільнилися з-під їх влади, і стали жити власним розумом. Ми почали торгівлю з гмурами та іншими народами. З’явився торговельний шлях через весь континент і застави повиростали у справжні торгові міста від заходу до сходу континенту.

- Не розумію. А чому ж тих воїнів назвали альвами?

- То звичка, я гадаю. Стара як цей світ. Alvi, мовою Лаег’їні, перших народів континенту, означає чарівники. Ось ми й підхопили. І переінакшили слово - ельфи. Колись цією мовою говорили всі на континенті. а тепер...в склавів своя мова, в гмурів - своя. Лише Едасу і ще ворожбити пам'ятають її. 

- Тож вони чарівники…вони вміють накладати чари? Справжні чари?

- Вміли. Колись. Бо, якщо не брешуть, коли вони пішли проти власної матері, та відібрала в них силу природи, залишивши тільки те, що вони здобули вже на землі. У шлюбах з іншими істотами.

- І тому вони не знайдуть ту башту…