Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

—А тепер вислухай мене до кінця, не перебиваючи, — серйозно сказала я, беручи його руку в свою.

Моя розповідь була абсолютно щирою та правдивою, від початку і до кінця. Хоч я і не планувала спочатку відкривати Мануїлу правду про батька, Константина, свою кришталеву кулю та загадкового мага Емре, проте без цих подробиць картина була б неповною і фрагментарною. Я хотіла, щоб він знав абсолютно все, щоб він сам зміг оцінити наше становище і усвідомив, що ми – лише пішаки у цій жорстокій грі. Єдине, що я вирішила поки що приховати, – це точне місцезнаходження мами. Її безпека – понад усе.

—Давай надішлемо мамі наші з тобою фото! Я досі не можу повірити, що ми її знайшли! — його вираз обличчя вмить став серйозним і зосередженим. Мій Ману перетворився на дорослого чоловіка, здатного приймати важкі рішення. А я все ще думала про нього, як про дитину, яка нічого не тямить у цьому складному світі.

Ми зробили селфі і, вже з його ноутбука, я увійшла на форум, через який ми вже тривалий час таємно спілкуємося з мамою, використовуючи фейкові акаунти та вигадані імена. За кілька хвилин мама відповіла: «Мої дорогі діти, дякую вам за все. Ви повертаєте мені надію на життя. Мануїле, ти виріс справжнім красенем! Я тобою дуже пишаюся».

Слова мами розчулили брата до глибини душі. Він ще кілька хвилин писав їй повідомлення, розповідаючи про своє життя та мрії.

—Ману, треба прощатися з мамою, щоб не викликати підозру. Та й наша розмова ще не завершена, — сказала я твердо, зважуючи кожне наступне слово.

—Що ти маєш на увазі? — він швидко вийшов з маминого акаунта і перейшов на загальнодоступний, відкривши кілька вкладок з новинами та спортивними сайтами. — Якщо ти про те, що тато щось запідозрить, то не хвилюйся. На цьому акаунті увімкнено функцію батьківського контролю, тож причин для хвилювання немає. Він бачитиме лише те, що я дозволю.

—Я про інше. Незабаром відбудеться моє весілля з Константином. На ньому я планую викрити батька і всі його злочини. Чи готовий ти до цього? — мій голос звучав рішуче, хоча всередині все тремтіло від страху.

—Його посадять? — беземоційно запитав брат, дивлячись мені прямо в очі.—Скоріш за все так, хоча, думаю, ненадовго. З його грішми і зв’язками це не проблема. Але є питання щодо твоєї подальшої долі, адже ти ще неповнолітній…

—Скоріш за все, так. Хоча, думаю, ненадовго. З його грошима і зв’язками це – лише тимчасова незручність. Але мене більше турбує твоя подальша доля, адже ти ще неповнолітній…

—Які можуть бути питання, якщо у мене є мати? — здивовано запитав Ману.

—От саме в цьому і полягає проблема. Батько зробив усе можливе для того, щоб мати не могла нами повноцінно опікуватися. Він роками переконував усіх, що вона – психічно неврівноважена. Він і зі мною намагався провернути те саме, щоб я не могла йому перечити. Підкупив лікаря, щоб той поставив мені діагноз психічнохворої. Це автоматично тягне за собою встановлення опікунства, а отже, він, як законний опікун, має наді мною повну владу протягом наступних шести місяців. Добре, що лікар-психіатр виявився чесною людиною і попередив мене про все. Якби він відмовився, батько просто заплатив би іншому лікарю, який би написав усе так, як йому потрібно.—Які можуть бути питання, якщо у мене є мати? — здивовано запитав Ману.—От козел, - він стиснув руки в кулак, показавши все справжнє відношення до батька-тирана, —але ж у тебе є план?

—Ману, ти завжди був кмітливим хлопчиком. Звісно є…

Візуалізація до розділу:
Мати

Брат Мануїл