Читати книгу - "Українська міфологія"

Не угадаєш — до себе возьму:

Ой що росте без коріння,

А що біжить без повода,

А що цвіте да без цвіту?»

— «Камень росте без коріння,

Вода біжить без повода,

Папороть цвіте да без цвіту».

Панночка загадок не вгадала, —

Русалочка панночку залоскотала.[1331]

Схожі пісні можна записати й у наш час, хоча про їхню належність до русальних говорить лише згадка про «дівку-семилітку», що відображає уявлення про походження русалок:

Свiтить мiсяць iз зіркою,

Стоїть хлопець iз дiвкою:

— Ой ти, дiвко-семилiтко,

Одгадай мнi сiм загадок.

А що грає — голос має?

А хто плаче — слiз ни має?

А що в’ється по деревцю?

А що росте без коренцю?

А що пече без жарини?

А хто тужить по дiвчини?

— Скрипка грає — голос має,

Сокiл плаче — слiз ни має,

Камень росте без коренцю,

А хмiль в’ється по деревцю,

Сонце пече без жарини,

Козак тужить по дiвчини […].[1332]

Ще одна відома русальна пісня зі збірника П. Куліша — про те, як русалка просить собі одягу:

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка в жіночок намітки:

«Жіночки, сестрички,

Дайте мені намітки,

Хочь не тоненької,

Аби біленької».

Сиділа русалка на білій березі,

Просила русалка дівочок сорочки:

«Дівочки, сестрички,

Дайте мені сорочки,

Хочь не біленької,

Аби тоненької».[1333]

У цій пісні бачимо відображення уявлень про те, що місцем перебування русалок є дерева, що русалками стають дівчата або жінки й що на Русальний тиждень русалкам потрібно було вивішувати одяг.

Є й інші, порівняно менш відомі русальні пісні (у деяких із них про русалок навіть не згадано). Зокрема, низку таких записів опубліковано у виданні «Календарно-обрядові пісні».[1334]

Про популярність русалок як одного з найколоритніших демонологічних персонажів найкраще свідчать нібито «русальні» пісні, очевидно, авторського походження, які спорадично побутують в окремих районах Полісся й Волині. Для прикладу подамо одну з них, яку склала талановита виконавиця фольклору із с. Старих Коней Зарічненського району:

У полі-полі Йван волошку косить,

Молода русавка хорошенько просить:

— Покинь, Іване, ту волошку косити,

Де ж я, молоденька, тепер буду ходити?

— Покинь, русавко, по житиі бродити,

Ходи до хати вечеру вечерати.

— Вечерай, Йване, поживай здоровий, —

Мене в гайочку дожидає домок новий.

— Ох ти русавочка, невеликая ростом,

Хто ж тобі тут розчісає косу?

— Як нас, Іване, з тобою запивали,

Тоді мені дружки мою косу розчесали,

Да й сплели мені з волошки веночка,

Маршалки зробили з досочок домочка,

Да й не зробили ні дверец, ні воконечка,

Шоб я знала, що доля такая,

Не запиваласа б така молодая,

Не ходила б тепер по житиі,

Не виходила б тебе, Йванку, просити,

Не купляла б тобі шаль шовковий,

Да купила б тобі платок терновий.[1335]

За словами Наталії Никифорівни, учасниці відомого далеко поза межами Рівненщини фольклорного гурту, «все приїжджають та й питають за ті русальні пісні, то я їм і склала».

Окрім Русального тижня, появу русалок пов’язують із росою, житом, цвітінням волошок у житах, жнивами:

— «Коло жнив, як роса ходить».[1336]

— «Як жито квітує (ну, вони ж тоді і ходять), то не можна на поле йти, бо налякати може,[1337] «Коли жито начинає квітувати».[1338]

— «Колись казали, як я була малая, казали, шо в жито не йди, бо квітує жито, і Русальний тиждень— то там русалкі».[1339]

— «То колись було мені мама розказувала моя, шо є такий тиждень Русальний, да квітує жито…»,[1340] «Єк жито вже велике».[1341]

— «То літом вони, поки жито».[1342]

— «У житиі бачили, в серпні десь».[1343]

— «То поки жито, то вони ходять».[1344]

— «Коли волошка в житі цвіте».[1345]

— «Просля Трійци вони, у жнива».[1346]

— «У жніва».[1347]

— «Кажуть, шо, мол, в жнива в житі русалки ходять».[1348]

— «Це в жнива так, тоді ж і Русальний тиждень, в Петрівку».[1349]

Трапляються варіанти, що пов’язують русалок зі святом Івана Купала:

— «А це все на Івана Купала. Може, й на Тройцу, і на Тройцу так кажуть».[1350]

— «Це як вже Іван Купайло, да вони будто вмирають. Ото вже вінки на воду — вони виходять».[1351]

— «Ну це на Івана Купала русалкó. Я знаю… я сево… вілó венок, неслó на рєчку, співали. І тодє той вєнок кóдають у рєчку, вєн пливе, а всє сопровождающі бєжать, шоб нихто задній не був. Ну це, значить, росалка його утопить».[1352]

— «Од Трійці до Івана».[1353]

— «Ну, ето вони перед Купайлом, перед Іваном Купалним, бігали по житові».[1354]

— «В нас говорать, шо вони на ріці не сидять, та в житах ходять найбільш, покіль жито, ходять. То найбільш на Івана Купала. На Івана Купала і на Трійцу першого дня, в неділю — ето вреднії дуже дні, купатися не можна».[1355]

— «Русалки — це з шостого на сьоме [липня] ходять.[1356]

— «Перед Купайлом ни ходити в жито ни мо[ж]на було, бо русалки залоскочут».[1357]

— «І вона з волошки веночки плете і ходить — послє Трійци Розирги, неділя послє Трійци, і вона ходить до Купалного Івана. То на ті Розирги розігрвалоса літо з весною: весна одиходить, а літо приходить».[1358]

Іноді появу русалок співвідносять зі ще пізнішими датами — днями Петра, Іллі, а то й Успіння:

— «Од Трійці до Петра, де ліс».[1359]

— «Як прошов вже Іван Купальний да прошла Іллє — то не купайтеса, бо то вже послє Ллі русалки купаюца, то купатись не можна було, йти у воду не можна було, бо каже, як зáйдеш у воду, то можуть забрати, — русáлки очі позаливають, і не вийдете з води. Ето вже вони купаюца аж до Сплéння, Успенія Божої Матері, 28 серпня, три неділі».[1360]

Згідно з поширеним серед поліщуків звичаєм, зажинати годилося до Петра, навіть якщо жито нестигле. На Камінь-Каширщині зафіксовано відомості, які пов’язують цей звичай із русалками: «Жита вжнéмо хоч снопочок до Петрá. Кажут: будут русавкó ховатися тамка, змотувати будут».[1361]

Щодо часу доби, то зрідка стверджують, що русалки з’являються близько опівночі:

— «В Русальний тиждень ходили. Вони виходили тільки в дванацить годин ночі, кажуть таке, я не знаю».[1362]

— «Найбільше вони, кажуть, на Івана Купайлого в дванадцать годин ночи».[1363]

— «Буде приходити в час ночі, може, в два».[1364]

— «Ночию, вони толькі до трох часов ночі».[1365]

Окрім того, начебто можна було зустріти