Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-І що, ми підемо на них удвох? Це ж самогубство.

- У мене є досвід у боротьбі з падальщиками, ти теж не пальцем робився - впораємося. В іншому випадку, на кладовищі стане на два трупи більше.

- Звучить обнадійливо... - сказав Реніфат - може почекаємо, поки Фоллар оговтається?

-Немає часу чекати - ти чув старого, він збирається провести ритуал і підняти десятки цих тварюк з тіл мертвих людей.

-Ти правий... - погодився з неминучим фактом Реніфат - що ж, за роботу!

Не ганяй коней. Перш ніж ми підемо на поверхню, потрібно, щоб ти наніс протидіючу олію на свій меч. - Перш ніж Реніфат встиг відповісти, Кліффорд порився в підсумку і дістав пляшку з олією, наполовину використаною, і передав її в руки Реніфату. Той взяв колбу з рук Кліффорда, потім відкоркував пляшку і вилив залишки масла на свій меч.

- Що ж, мабуть, готово... - завершив Реніфат.

-Угу... - похмуро відповів Кліфорд - тримайся поруч зі мною, досвіду в боротьбі з цими тварюками у тебе небагато. Тому вчитися доведеться на ходу.

-Ох... - важко зітхнув Реніфат - потім обидва мисливці покинули межі алхімічної лабораторії. Вони пройшли через коридор, а потім вийшли в головний зал, який був обставлений трунами, і покинули межі склепу через двері, пройшовши через них, попрямували вгору по сходах, і нарешті покинули межі склепу. Як тільки вони вийшли, вони почали оглядатися, чи немає нікого поблизу. В окрузі була тиша, лише тріск цвіркунів і вітер переривали її. Однак через мить мисливці почули якийсь звук, знайомий їм раніше. Звук лопати, що відкопує могилу.

- Ти чуєш? - запитав Кліфорда Реніфат.

- Чую... - чітко відповів Кліфорд - не шуми, спробуємо підібратися ближче.

Мисливці почали повільно наближатися до звуку розкопування могили. Нарешті вони побачили Моріона, який старанно розкопував могилу. Навколо нього нікого не було.

-Давай сховаймося за деревом, подивимося, що він буде робити, - запропонував Реніфат.

-Добре, - відповів Кліфорд. Мисливці сховалися за великим деревом і почали спостерігати за Моріоном. Той на мить завмер, потім відклав лопату, зістрибнув у щойно викопану могилу і почав відкривати дерев'яну труну. У ній лежало свіже тіло чоловіка, брюнета, на вигляд років сорока п'яти, він помер від лихоманки, його шкіра була блідою, немов сніг. Потім Моріон повернувся назад на землю, дістав з-під балахона книгу і почав зачитувати якесь заклинання.

-Ти, мертвий, що покинув царство живих, знайди нове життя, з волі володаря мору і темряви Любомора! Я дарую тобі нові сили і називаю слугою володаря темряви! Служи йому вірно і виконуй беззаперечно всі його накази, і його вірних слуг теж! - Потім Моріон підняв руку вгору, вона заіскрилася яскраво-фіолетовим кольором, зовні схожим на фіолетовий вогник. Потім Моріон випустив вогник, який пролетів далі в труну і вселився в тіло покійного чоловіка. Через мить, у того заіскрилися очі фіолетовим кольором, його зіниці розширилися, а сам він піднявся з труни і постав перед некромантом Моріоном. Через деякий час його тіло почало горбитися, він встав на карачки, заверещав що є сили на всю округу, на його руках почали миттєво відростати довгі кігті, а його зуби перетворюватися на ікла. Також, на додачу до всього, у нього загострився нюх.

- Чорт - вилаявся Реніфат - так ось звідки беруться всі ці вурдулаки...

- Матір... - сказав Кліффорд - ми втратили момент... За мною! - Кліффорд і Реніфат вийшли на зустріч до Моріона і його вурдулака.

-О-оо, - радісно промовив Моріон, немов був дідом для мисливців, - радий вас знову бачити... Мабуть, я вас недооцінив, панове мисливці, ви перевершили мої очікування.

-А ти непогано прикинувся добрим дідусем, ми тобі навіть відразу повірили, - сказав Реніфат.

-Дякую, хе-хе - посміявся Моріон - я стараюся... Знаєте, панове, ви станете чудовим доповненням до моєї армії... Такі відважні і сильні бійці мені знадобляться.

-Знадобляться для чого? - запитав Кліффорд.

-Як для чого? Для ритуалу, я ж розповідав, ти що не пам'ятаєш? - зніяковів Моріон - втім, неважливо... Скоро весь Грейсбург заполонять слуги владики, ця земля насититься кров'ю, а мої монстри будуть ласувати людським м'ясом.

-Ублюдок... - емоційно висловився Реніфат - і для чого все це? Твоєму владиці подобається завдавати біль і страждання простим смертним?

-Наївний ти мій - посміхнувся старий - звичайно ж подобається! Адже біль це частина життя кожної земної істоти! Рівно так само як і смерть! Тому не варто їй противитися! Коли наші чудовиська повністю захоплять це місто, ми слідом за цим пройдемося по всій Гріссеї! Вона стане оселею нашого повелителя, і він буде тут правити! Довгий час владика був у ув'язненні, але нарешті він вибереться!

-Хах, боюся, справа далі твоїх фантазій не просунеться, Моріон!

-А ти думаєш, я один буду робити всю цю роботу? - посміхнувся Моріон, тримаючись за лопату - у мене є брати, зрозуміло - ми називаємо себе орденом «Темних лицарів» і якщо вам навіть якимось дивом вдасться мене вбити, ви все одно нічого не зупините! Грейсбург все одно рано чи пізно впаде!

-Ну все, досить, достатньо вже своїх нісенітниць, - впевнено сказав Реніфат, - потім різко дістав меч з піхов, у Кліффорда той вже був напоготові.

-Ну що ви за люди такі, навіть поговорити ні з ким! - вигукнув Моріон, - він відкинув лопату вбік, а потім підняв руку в небо, його рука заіскрилася зеленим полум'ям, і він кинув його в бік Реніфата, який від такої сили відлетів аж до стін міського кладовища, міцно притиснувшись до спини, вже на початку бою йому дісталося, проте Реніфат був з міцних, а тому мав намір продовжувати бій.

Кліфорд, не довго думаючи, кинувся в атаку на старого, той повторив заклинання і випустив його в бік Кліфорда, проте той різко ухилився, потім зробив перекат в бік некроманта і спробував розрубати його мечем, проте той удар парирував і вдарив Кліфорда в живіт, від чого той ненадовго похилився. Потім Моріон підняв вгору завісу диму і загубився в ньому - через мить дим розсіявся. Прямо перед Кліффордом з'явився вурдулак, а до нього приєднався ще один, який раніше зализував рани після сутички з Кліффордом. Реніфат в цей час тримався за спину, він підібрав меч з землі і з новим завзяттям побіг на допомогу Кліфорду. Підбігши до Кліфорда, вони встали в один ряд і стали чекати наступу чудовиськ.