Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

1 309
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 100
Перейти на сторінку:
окрема й нерухома, то має бути й інша наука про неї, передніша за фізику і загальна, тому що вона є переднішою.

8

Оскільки про суще взагалі говориться у кількох значеннях, одне з яких є те, про що говориться, що воно існує побіжно, — варто насамперед розглянути суще у цьому сенсі. Очевидно, що жодна з наук, успадкованих нами від попередників, не займається побіжним. Так, будівництво не розглядає те, що може статися з мешканцями [20] будинку (наприклад, тяжко їм житиметься там чи навпаки). І те саме можна сказати про ткацтво, чоботарство чи кухарство. Натомість кожна з цих наук розглядає тільки належне їй, тобто те, що веде до її власної мети. Що ж до питань на кшталт: «якщо той, хто знається на музиці, стає письменним, то він буде разом [25] і тим, і другим, хоча не був таким раніше; натомість те, що не існує завжди, мало виникнути; отож він мав стати воднораз тим, хто знається на музиці, й письменним», — то такі питання не розглядає жодна із загальноприйнятих наук, окрім софістики. Адже лише вона займається побіжним, а тому Платон не був несправедливий, сказавши, що софіст [30] витрачає час, гадкуючи про несуще[160]. Стане цілком очевидно, що про побіжне не може бути жодної науки, якщо ми спробуємо з’ясувати, що таке побіжне.

Отже, ми кажемо, що все існує або завжди і з необхідністю (з необхідністю не в сенсі насильства, а в тому сенсі, який мається на увазі в доказі), [35] або в більшості випадків, або не в більшості випадків, не завжди і не з необхідністю, а натомість як сталося; наприклад, може бути холодно в розпалі літа, але це стається на завжди і не з необхідністю і не в більшості випадків, а лише іноді може трапитися. [1065α] [1] Отож побіжне — це те, що справді трапляється, проте не завжди, не з необхідністю і не в більшості випадків. Отже, що таке побіжне, сказано, і чому немає науки про нього, зрозуміло; адже будь-яка наука вивчає те, [5] що існує завжди або в більшості випадків, тоді як побіжне не є ні тим, ні другим.

Очевидно також, що побіжно суще має інші причини й начала, ніж суще саме по собі; інакше це означало б, що все має існувати з необхідністю. Адже якщо одне існує завдяки другому, а друге — завдяки третьому, а третє не просто сталося, але існує [10] з необхідністю, то з необхідністю існуватиме і те, чого воно є причиною, аж до останнього наслідку (хоча саме це, власне, ми покладали як побіжне). Отож усе існуватиме з необхідністю, і тоді в світі не лишається місця для чогось, що трапляється, ба навіть для можливості виникнення чи невиникнення будь-чого. І навіть якщо припустити причину не як таку, що постійно існує, [15] а як таку, що зазнає становлення, результат той самий: все відбуватиметься з необхідністю. Адже завтрашнє затемнення відбудеться, якщо відбудеться щось друге, а те — якщо щось третє, а те — якщо щось четверте; і в такий спосіб, якщо віднімати час від певного проміжку часу від сьогодні до завтра, колись дійдеш до того, що існує зараз; [20] тож якщо воно існує, то і все з ним пов’язане існуватиме з необхідністю; тому все відбувається з необхідністю.

Що ж до сущого в сенсі істинного й у сенсі побіжного, то перше полягає у сполученні думок і є станом думки (а тому шукають не начала сущого в такому сенсі, а сущого, яке існує зовні й окремо), а друге [25] (я маю на увазі побіжне) не є необхідним, а натомість є невизначеним; і причини його невпорядковані й необмежені за числом.

Тому, що виникає від природи або внаслідок задуму, притаманна мета. Якщо ж те чи інше виникає побіжно, то це щасливий випадок; адже як-от суще існує або саме по собі, або побіжно, так само [30] і причина. Щасливий випадок натомість є випадкова причина там, де щось відбувається внаслідок свідомого вибору з певною метою. Тому щасливий випадок і задум стосуються одного й того самого; адже свідомий вибір не буває без обдуманості. Натомість там, де щось сталося завдяки щасливому випадку, причини є непевними, а тому він уникає людського розрахунку і є випадковою причиною, а, простіше кажучи, тут немає сенсу говорити [35] про причину. Щасливим чи нещасливим випадок є тоді, коли щось закінчується добре чи погано; а успіх чи неуспіх визначається тим, наскільки добре чи погано. [1065β] [1] І оскільки ніщо побіжне не є переднішим за те, що існує саме по собі, то не є переднішими і такі причини. Отже, якби випадок або самозародження були причиною виникнення світу, то все ж таки розум і природа є переднішою причиною.

9

Одне існує лише дійсно, друге — лише потенційно, третє — і потенційно, і дійсно; перше є сущим, друге — кількістю, третє належить до інших родів. Немає руху опріч речей, бо зміна відбувається завжди віднодно до категорій сущого, і немає нічого спільного для них, що не належало б до жодної категорії. Кожна категорія притаманна всьому, що до неї належить, подвійним чином (наприклад, певна «ця» річ — це, з одного боку, форма, з іншого боку, її позбавленість; так само щодо якості: одне є білим, друге — чорним; і щодо кількості: одне є закінченим, друге — незакінченим; і щодо пересування: одне є верх, друге — низ, або одне є легке, друге — важке); тож видів руху й зміни є стільки ж, скільки видів сущого.

Оскільки [15] кожен рід сущого поділяється на потенційне і дійсне, то перехід потенційного як такого в дійсне я називаю рухом. Що сказане нами вірно, зрозуміло з наступного: коли те, що може бути збудованим, таке, як ми називаємо його, є в дійсності, воно будується, і це є будівництво; і так само навчання, лікування, ходіння, [20] стрибання, старіння, визрівання. А відбувається рух тоді, коли відбувається здійснення, і не раніше й не пізніше. Отож рух є здійснення того, що існує потенційно, коли воно при здійсненні діє не як таке, а як рухоме.

Під «як» я маю на увазі таке: мідь потенційно є статуя; але дійсність міді [25] як міді не є рух. Адже не бути міддю — не те саме, що бути чимось потенційно, бо якби це було тим самим просто за визначенням, то дійсність міді була б певним рухом. Проте

1 ... 72 73 74 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"