Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Не чужі, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не чужі" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 72 73 74 ... 97
Перейти на сторінку:

— Хто це був? — вирішую запитати я.

— Старий знайомий. Спи, рано ще зовсім. Дідько, як голова болить.

— Не дивно, ти вчора вирішив виконати річну норму з прийняття алкоголю, — не можу втриматися від докорів.

— Хоч поводився пристойно? — його брови злітають.

— Переважно — так, — хмикаю я й повертаюся на бік, обличчям до нього.

— Це добре, — він широко позіхає, прикриваючи рота. Потім застигає, ковзаючи поглядом по своїй руці й зупиняється на обручці. — Занадто незручно й тисне. Складно буде звикнути, — стягує її з пальця і кладе на тумбочку, а я закусую губу, щоб не видати свого розчарування.

Відвертаюся від нього. Я, звісно, чудово його розумію, до того ж коли Давид на навчанні, обручку варто знімати, але однаково прикро.

— Сховаєш кудись, щоб не загубилася? — запитує мене.

— Так, звісно, — зітхаю я, а потім відчуваю, як Давид лягає на бік, повторюючи моє положення. Його рука лягає на мій живіт.

— Наступного разу, коли я вирішу випити, нагадай мені про цей ранок. Так погано востаннє мені було років сім тому, — стогне він, зариваючись носом у моє волосся.

— Не думаю, що ти мене послухаєш. У вас, чоловіків, є така особливість — ви наші поради завжди ігноруєте. Особливо, якщо це стосується випивки.

— У чомусь ти маєш рацію. Спи, — шепоче він і в кімнаті знову панує тиша. Настільки оглушлива, що я можу почути биття свого серця.

Але заснути вже не вдається. Я чекаю, коли дихання Давида вирівняється й обережно вислизаю з його обіймів. Навшпиньках прокрадаюся до дверей і йду в кухню. Годую кота, готую сніданок. Намагаюся усвідомити, що відсьогодні я заміжня. Шкода тільки, що жодної весільної подорожі не буде. Але Давид обіцяв, що ми обов’язково кудись полетимо. Щойно йому дадуть відпустку. Хотілося б на якісь острови. Щоб тільки я і він. І море. І більше нікого.

1 ... 72 73 74 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не чужі, Аріна Вільде"