Читати книгу - "Між нами контракт, Кетрін Огневич"

Влад

Я досі в шоці. І на те багато причин. По-перше, я не очікував на те, що ми сьогодні приїдемо на вечерю до моїх батьків. По-друге, я зовсім не думав про те, що Крістіна з легкістю погодиться на це. По-третє, вона, чорт забирай, причепурилася навіть для цього! Що, до речі, для неї взагалі нехарактерно. Їй завжди не подобалося вбиратися для івентів з якоїсь причини, а особливо для мого батька, який надсилав їй ту чи іншу сукню, що була надто вульгарною для такої вродливої дівчини, як Крістіна. Коли з'являється батько, я помічаю, як вона різко зблідла. Він сідає навпроти неї і підступно посміхається, спостерігаючи за її реакцією.

— Ти так і не сказав, з якої причини зібрав нас тут, — звертаюся я до батька, тим самим привертаючи його увагу.
— А що, хіба є щось погане в тому, щоб зібратися сім'єю? — запитує він, особливо виділяючи останнє слово, і немов хижак перед тим, як накинутися на свою жертву, дивиться на Крістіну, яка здригається.

— Ну, просто це трапляється вкрай рідко, і не завжди закінчується чимось хорошим, — він миттєво повертає свій погляд до мене, і має вкрай незадоволений вигляд.

— Владе, ти щось останнім часом став занадто...

— Яким? — запитую я, дивлячись, як батько намагається підібрати слова.

— Занадто сміливим, — закінчує він свою думку, і робить ковток води.

— Що ж, гадаю, можна приступити до вечері, якщо ви закінчили, хлопчики, — каже моя мама, за що я посилаю вдячну усмішку. Якийсь час ми мовчки їмо, а потім Крістіна каже, що їй потрібно до вбиральні. Машка радісно підривається з місця і веде її в коридор. Через якийсь час сестра повертається, але без Крістіни. Не знаю, чому мене це хвилює, але вона трохи затрималася там. Чи мені здається?

Незабаром Крістіна повернулася, і зайняла своє місце, дивлячись на мого батька з зарозумілою посмішкою і поглядом "хрін-ти-меня-дістанеш". Гм, до чого б це?

Крістіна

Після мого вдаваного походу в туалет, я швиденько пробіглася коридором і миттєво знайшла кабінет Жданова-старшого. Як на мене, він явно не турбується про те, що в його дім можуть пробратися, бо покидьок залишив свій кабінет відкритим. Що ж, мені це тільки на руку. Залишалося сподіватися, що ми зможемо залишитися тут на ніч, щоб я змогла скопіювати дані з його комп'ютера, і, тим самим, запустити приховану підпрограму, яку скинув мені на флешку Олег.

Залишок часу я грала роль гарненької дівчини, грайливо посміхаючись його батькам. Хоча, мушу визнати, мати Влада була вкрай доброю жінкою. Якщо чесно, мені здається, що вона не в курсі всіх подій, як і його сестра. Схоже, що Жданов-старший навіть не посвятив їх у деталі цього фарсу, який він так вдало розіграв. Або... або ж вони просто вміло вдають, ніби нічого не знають. 

Коли на годиннику час вже наближався до дев'ятої години, я потягнулася за склянкою води і трохи потерла кінчиками пальців скроні. Влад одразу ж звернув на мене увагу.

— Що з тобою? Тобі погано? — стурбовано запитав він, від чого мені захотілося розсміятися. О так, мені ну прям дуже погано! З огляду на той факт, що я ледве можу переносити присутність його батька, але чудово граю роль найкращої невістки у світі, зачаровуючи всіх посмішкою.

— Все нормально, просто трохи болить голова, от і все, — пробурмотіла я, болісно посміхаючись, щоб було правдоподібніше. 

— Крістіно, може, вам краще залишитися сьогодні в нас?

— Ой, ну що ви, не хотілося б вас обтяжувати... — кажу я, коли встаю з-за столу, і Влад робить те саме.

— Та ж ні, залишайтеся в нас! Ми любимо приймати гостей. — благає мама Влада.

— Ну, якщо тільки Влад не проти, — бурмочу я, дивлячись на свого чоловіка, який, здається, збитий з пантелику тим, що відбувається. 

— Лисенятко, якщо тобі й справді погано, тоді ми залишимося. Не хочу, щоб дорогою додому тобі стало гірше, — каже він, оминаючи стіл, і прямує в мій бік. Обійнявши мене за талію, Влад ніжно цілує мене в щічку.

— Що ж, тоді ви можете сьогодні поспати в старій кімнаті Влада, — з усмішкою на губах каже його мама, а ось Жданов-старший виглядає занадто задоволеним. О так, впевнена, що цей козел думає, що ми вже переспали, і я порушила частину свого контракту!

Влад нічого не каже, а лише бере мене за руку і веде мене тим самим коридором, де розташований кабінет його батька. Ми доходимо до кінця коридору, і повертаємо праворуч, йдучи до темно-червоних дверей. Влад відчиняє двері і пропускає мене всередину. Щойно я заходжу, то одразу починаю оглядатися на всі боки. На стінах висять плакати відомих гуртів на кшталт Nirvana, Imagine Dragons, One Republic та інших. Крім того, я не можу не помітити кілька статуеток і медалей на книжковій полиці. Так-так, а ось це вже цікаво! Виходить, Влад раніше брав участь у якихось змаганнях? Щось новеньке..

— У тебе тут... гарно.

— Мило? От уже не думав, що таким словом можна описати мою стару кімнату, Лисенятко.

— Гаразд, я намагалася підібрати більш доречні слова, але не змогла, — кажу я, коли Влад проходить повз мене і сідає на край ліжка.

— Отже, оскільки тут тільки одне ліжко, то пропоную поспати на ньому. А я, напевно, піду посплю у вітальні, — каже він, задумливо поглядаючи в мій бік, доки я все ще переминаюся з ноги на ногу біля письмового столу.

— А це не буде підозріло? Що подумає твоя мама? — запитую я його, і він тут же посміхається.

— Чорт, про це я не подумав... Що ж, тоді я посплю на підлозі.

— Ні! Ти будеш спати на ліжку!  У сенсі, ми можемо спати на одному ліжку, тобто... Ми можемо просто спати на різних сторонах. Ну, якщо ти не проти, звісно.

— Чи не проти я спати в одному ліжку зі своєю прекрасною дружиною? Дай подумати... Точно ні! Я всіма руками за! — весело каже Влад, граючи бровами, від чого я ніяковію ще більше.