Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія

Дівчина милувалася прекрасним садом, невідомими їй квітами, вдихала запахи, якими не встигла насолодитися минулого разу. Різноманітність рослин вражала. Приємні аромати обволікали й приємно лоскотали нюх.

"Тут гарно".

«Розбиванням саду мама керувала. Тут кожна квітка і дерево посаджено під її керівництвом. Адже вона ельзи », - з сумом згадав Деміон.

«Вибач, що не вийшло обдурити Рея».

«Забудь, ідея була з самого початку приречена. Знайшли кого дурити, глав верху таємної канцелярії », - відмахнувся Деміон.

«Хочеш я поклянуся, що Рейгалем не дізнається про мою мітку? Я ніколи не проведу з ним жодного обряду ».

«Ні в якому разі, - перебив її Деміон. - Ви створені одне для одного. Рано чи пізно ти це зрозумієш. Мені не потрібні твої клятви ».

«Я читала про справжніх», - нагадала Лія.

«Не знаю, що ти там понавигадувала, але Рей точно не вб'є свою бонобі. Розкажи йому правду ».

«Як добре, що ти не можеш зробити це замість мене», - усміхнулася Лія.

«Ліє, навіть якби я був живий, то без твого відома нічого б не сказав, - образився Деміон. - Це ваші стосунки, ваше життя. Я просто раджу тобі. Для драконів дуже важливо мати бонобі і провести обряд єднання. Дракону важко без істинної. Дядько Арвен зустрів свою бонобі, коли вона тільки народилася. Зупинився допомогти пеонам, у яких поламався віз. Вони їхали до лікаря. Жінка народжувала. Так він не тільки з возом допоміг, ще й пологи прийняв. І уявляєш, новонароджена подивилася на нього, і він в дракона перетворився. Дядько розповідав, що всі тоді дуже злякалися, а найбільше він сам.

Коли бонобі не досягла вісімнадцяти або вона - дружина іншого, проводиться обряд запечатки. Ніби відкладають проведення обрядів. Але, на жаль, до вісімнадцяти вона не дожила. У дев'ять років зірвалася з обриву. Дядькові було дуже боляче. У той день він втратив не тільки справжню, а й дракона, а з ним свою силу ».

«Твоя історія нічого не доводить. Може, ти сам не знаєш, як все відбувається? Адже дракони не народжуються вже багато років ».

-Яке чарівне створіння, - почула Лія приємний голос. Обернувшись, вона побачила молодого чоловіка, з фіалковими очима, які вивчали її. - Ви ще чарівніша, ніж я собі уявляв.

Він наблизився до дівчини.

«Вклонися, це принц Форнітель. За сумісництвом найкращий друг Рея », - просвітив Деміон.

Дівчина схилила голову в поклоні, злегка присівши, вивчаючи чоловіка. Добре складений, смаглява шкіра, а волосся світло- русяве. Він був нижчий за Рейгалема і вужчий у плечах.

-Здравія вам, принц Форнітель.

-Навіть вітання з ваших вуст звучить гордо, - чоловік засміявся.

Лія оцінила одяг його величності й звернула увагу на зап'ястя - мітки там не було.

-Жаль, що мене чекає Рей. Я б із задоволенням з вами поспілкувався. Але ми виправимо цю помилку і обов'язково побачимось.

Попрощавшись, принц відправився до друга.

«Навіщо він приходив»? - задумливо запитала Лія.

«Як навіщо, тебе побачити. Думаю, Рей про тебе розповідав, ось і не втримався, цікавість замучила », - припустив Деміон.

«Принц - це потрібне нам знайомство», - зауважила Лія.

«Пішли я тобі покажу краєвид».

Ідучи за другом, Лія продовжувала милуватися садом. Деміон привів її на галявину. Навколо росли кущі білих квітів. Трава, немов м'яке покривало. Звідси добре було видно замок, водойму і всю палітру кольорів листя дерев.

«Гарно», - замилувалася Лія.

Вона зняла капці, з великим задоволенням ступивши на прохолодну м'яку траву. Як же добре. Лія присіла, а потім зовсім лягла на галявині, вдихаючи аромат білих квітів.

Деміон знайомив її з назвами квітів і дерев посаджених в саду, а Лія слухала його голос, шум вітру і не помітила як заснула.