Читати книгу - "Всі барви неба, Хелена Власенко"

 Ліна повернулась до нього, підійшла і обняла долонями за шию:

-          Поцілуй мене, - зашепотіла йому, тулячись до нього, наче він її персональний рятівний круг.

 Двічі просити не довелося. Дмитро дав їй те, чого вона хотіла і чого хотів він сам уже давно.

 Він поцілував її ніжним, обережним поцілунком, злегка торкаючись губ. Ліна потягнулась до нього, поглиблюючи поцілунок. Дмитро притис її міцніше до себе, обнімаючи однією рукою за талію, а іншою спершись об стіну. Його язик проник до її рота і Ліна несамовито, агресивно відповідала на його рухи. Вона хаотично хапалась за плечі Дмитра, наче він її єдиний порятунок в штормовому морі життя.

 Поцілунок ставав все нестримнішим, дикішим, шаленим – поцілунок з присмаком відчаю.

 Дмитро підштовхнув дівчину до стіни. Його рука хаотично шарила її тілом. В якусь мить Ліна застогнала. Дмитро відчув, що починає втрачати контроль над собою. Він поліз до подолу сукні, підняв його і торкнувся оголеного стегна дівчини та Ліна чомусь несподівано впевнено, але м’яко вперлася руками йому в груди, ще важко дихаючи. Він здивовано глянув на неї:

-          Вибач, я подумав ти цього хочеш.

-          Ні-ні, ти ні в чому не винен. Це я маю вибачитися. Просто поцілунок зайшов надто далеко, - винувато подивилась на нього дівчина.

 Вона не могла сказати йому правду: її тіло знало тільки Вадима. Обійми, дотики Дмитра вертали її спогадами до іншого чоловіка. Вона з усіх сил намагалася усвідомити і відчувати Дмитра, що з нею саме він, але зрадлива пам’ять тіла, свідомість вперто вертали її в обійми іншого.

 В ній було ще занадто багато Вадима...

 Дмитро важко зітхнув, потім притягнув її до себе і обняв:

-          Не вибачайся. Мені сподобалось. Не знаю, що на тебе найшло, але я радий. Тепер знову чекатиму твого чергового пориву.

 Дівчина не розділяла його радості, але несподівано навіть для себе, сказала:

-          Мені поцілунок теж сподобався. Ти гарно цілуєшся.

-          Ммм... то може якось повторимо? – почула його хитрувато-веселий тон голосу.

-          Може, - відповіла розмито Ліна, бо поцілунок насправді був приємним.