Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » У давній давнині були створіння, Кіяш Монсеф 📚 - Українською

Читати книгу - "У давній давнині були створіння, Кіяш Монсеф"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "У давній давнині були створіння" автора Кіяш Монсеф. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 100
Перейти на сторінку:
діяти.

Джейн припинила міряти кроками землю й поглянула на мене. І враз її злість ущухла. Вона зітхнула й похитала головою.

— Нічого, — промовила вона. — Ми нічого не можемо вдіяти. Ми зараз навіть не можемо наблизитися до єдинорога. І коли торги будуть завершені, невідомо, де він опиниться. Тому все вирішено. Мені жаль, Маржан. Я намагалася. Я хотіла, щоб усе було добре.

Вона ще якусь мить дивилася на трейлер.

— Найгірше те, — продовжила вона, — що навіть якби з Індек­сом все було гаразд, я гадаю, що вони все одно б узяли гроші. Вони знайшли б причину.

Ми сіли в автівку: Джейн на переднє сидіння, а я — на заднє. Водій потягнувся по чорний мішок, але Джейн від­махнулась від нього:

— Яка різниця? — запитала вона. — До вечора тут усе буде вичищено.

Якийсь час ми їхали мовчки.

— Я можу про дещо запитати? — промовила я. Вона озирнулася через плече. — Це Феллси вбили мого батька?

— Ха, — промовила Джейн. — Ні. Що тебе змусило так ­думати?

— Венс Коґланд, — сказала я.

— Що ти знаєш про Коґланда? — запитала Джейн.

— Я знаю, що хтось убив його, таким самим чином, як і мого батька, — відповіла я. — І потім зробили так, щоб він зник.

— І ти вважаєш, що це зробили ми?

— Гадаю, що могли, якби захотіли.

Вираз її обличчя трохи пом’якшав.

— Ми не вбивали твого батька, — сказала вона. — І не ми вбили Венса Коґланда. — Вона на мить затихла. — Але ми справді подбали про те, щоб він зник.

— Чому?

— Тому що, — промовила Джейн, — Венс був один із нас.

— Він був…

— Феллсом, — сказала вона. — І не надто достойним, наскільки я чула.

— Що ви маєте на увазі?

— Лаббок насправді не був підвищенням.

Венс Коґланд був середньою ланкою, Джейн називала його «середньою кров’ю», але, за її словами, він не ставився до своїх обов’язків серйозно. Він завжди потрапляв у халепи, що означало, що керівництво вищого рівня — люди в трейлері й інші — змушені були завжди виручати з біди. Він був безрозсудним, і ще й більш од того — жадібним. Було вирішено, що йому не можна довіряти в польових умовах, тому його перевели до торгової зали в Лаббоці.

— Усе, що від нього належало, це підтримувати роботу своєї крамниці, — сказала Джейн, — але він натомість зайнявся скуповуванням антикваріату. Якщо б його спіймали, це могло б дуже зашкодити нашій роботі.

— То навіщо його було тримати біля себе?

— Тому що він був членом сім’ї, — сказала вона. — І ти зробиш усе заради своєї сім’ї. Я впевнена, що ти розумієш.

— Коґланд був тим сигналом, про який ти розповіла мені раніше?

— Індекс підскочив, коли він помер, — сказала вона. — Ми прочесали весь Техас, але не знайшли там жодних слідів звіра. Вони ніколи не полюбляли Техас.

— То Феллси не вбивали мого батька, — сказала я.

— Ти не повіриш мені.

— Я не знаю, кому вірити.

— Яка причина для вбивства твого батька?

— Можливо, йому не подобалося те, як ви використовуєте тварин.

На це Джейн голосно розсміялася:

— Гадаю, тобі не подобається так само.

— Мені не подобається, що існує лише одна сім’я, яка керує кожною ставкою, — сказала я.

— Ти з тих, хто говорить про обов’язки однієї сім’ї, — сказала Джейн. — Ти хотіла б бачити відкритий, вільний ринок, де буквально будь-хто з грошима може миттєво заволодіти річчю, яка не тільки неймовірно рідкісна, а й неймовірно потужна?

— Почнемо з того, що я не впевнена, що ці тварини взагалі хочуть, щоб їх продавали та купляли, — відповіла я. — І в мене таке відчуття, що мій батько був тієї ж думки.

— То ти вважаєш, що ми вбили його? Через різницю в поглядах?

Вона мала рацію. Це була нісенітниця. Цього було недостатньо.

— Ітака, — промовила я.

Мені здалося, ніби плечі Джейн напружились. Глибока тиша заполонила машину. Джейн глянула на водія.

— Традиційно, — промовила вона, — між нашими сім’ями було мало довіри. Твій батько не був винятком. І після того, що тільки-но відбулося, я не звинувачую його.

— Ви показали йому ріг, — сказала я.

— Показала, — підтвердила вона.

— І що?

— І він вигнав мене зі свого кабінету, — сказала вона. — Сказав мені, що викличе поліцію, якщо я не піду. То я й пішла.

— Коли?

— За кілька тижнів до його смерті.

— Він знав, що це було, — сказала я.

— Можливо, — сказала Джейн.

— Тоді чому він не полетів? Чому не спробував допо­могти йому?

— Ймовірно, тому, що він знав, що ми стежимо, — ­відповіла Джейн. — І він не хотів привести нас прямо до нього.

— Тобто, як це зробила я?

— Усе мало бути по-іншому, — сказала Джейн. — Наші сім’ї налаштовані одна проти одної. Все могло би бути інакше. Можливо, все ще може бути.

Надалі ніхто з нас не промовив ні слова. Споглядаючи шосе, що пролітало повз, я відчувала, як у душу закрадається гнітюче розчарування, яке накривало мене. Єдиноріг зник із дикої природи — можливо, назавжди. Наслідки цього здавалися мені величезними й непрогнозованими. Я не наблизилася до розуміння того, хто й чому вбив мого батька. І мені чомусь здавалося, що мене щойно пошили в дурепи.

Я вирішила, що Феллси мені більше подобалися тоді, коли ще змушували надягати мішок на голову.

Розділ двадцять сьомий. Ще одне створіння в колекції

Ви б не помітили цього, якби не дивилися.

Тиждень потому воно з’явилося як невелике повідомлення в технічному блозі — така собі статейка, похована під завалом фотографій нових прототипів смартфонів і розлогими текстами про цей новий гарячий стартап. Лише кілька коротких речень про те, що Гораціо Прендерґаст продав третину своєї компанії іноземному фонду з непримітною назвою, яку можна легко забути, і ця угода вартувала майже чотири мільярди доларів.

Це була єдина офіційна згадка про продаж єдинорога.

Ерза все ж була права. Феллси тільки зробили все дорожчим.

1 ... 73 74 75 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У давній давнині були створіння, Кіяш Монсеф», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У давній давнині були створіння, Кіяш Монсеф"