Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Алекс, у тебе ж уже робочий день закінчився? — запитала Таня. Друг кивнув — Відведи Лію до перукаря, нехай облагородить їй зачіску.

Я різко засумувала від згадки про волосся. Давид уже сидів в обнімку з моїми подарунками й особливо його радував мішок із цукерками.

— Знаючи моїх братів, до повернення від цукерок нічого не залишиться, — пробурчала я і забрала цукерки.

На мене так ображено подивилися.

— Тобі, що цілитель сказав, без шоколаду. І цукерки теж потрапляють у цю категорію.

Алекс узяв у мене з рук мішок із цукерками і прибрав до себе в стіл і туди ж прибрав інші подарунки. Мене спочатку провели до цілителя, він знеболив і полікував мої забої. І я вже спокійно змогла йти в салон. Алекс запустив мене першою, і мені одразу прилетів їдкий коментар від одного з майстрів.

— Тут уже нічого рятувати, потрібно було головою думати, перш ніж волосся шматувати.

Сльози відразу підступили до очей. Алекс подивився сердито на того, хто говорив, той втиснув голову в плечі. А до нас підійшов чоловік і з доброю посмішкою поцікавився:

— Допомога потрібна?

Я нервово кивнула.

— Не засмучуйся, волосся відросте. Сама зважилася на експеримент?

Мотнула головою.

— Дідусь із бабусею. Дідусь косу обрізав, бабуся намагалася підрівняти.

— Ох уже ці родичі. Через що такі радикальні заходи? — бачачи, що я не збираюся говорити, примирливо сказав — добре, не кажи. Чубчик був раніше? — мотнула головою, говорити було важко, хотілося плакати. — Зроблю тобі молодіжну зачіску з асиметрією. З цього боку волосся буде довшим, з іншого коротшим.  Я покажу, як укладати без гелів та інших примочок. Перевертням вони не подобаються. Головне буде, після миття голови розчесати волосся в потрібний бік. Із цим, думаю, впораєшся.

Після роботи майстра я хоча б без сліз могла дивитися в дзеркало. Він це помітив і підморгнув з посмішкою. Алекс схвально посміхнувся мені й розплатився з майстром. Ми змогли хоча б прогулятися до його роботи. Йшли мовчки. Друг ніжно стискав мою руку у своїй руці й періодично гладив мої пальці своїм великим пальцем. В офісі вже чекав дідусь Севір. Подивився на нас двох з усмішкою, а потім помітив мою зачіску.

— Тобі личить.

Я на кілька секунд заплющила очі, заспокоюючись.

— Не злись на мене, сама знаєш, так було потрібно.

Мені повернули подарунки, а потім Алекс дістав із холодильника невеликий тортик. Давид одразу пожвавився.

— Везе мені на друзів і братів... — пробурчала я.

На мене ображено подивився Давид.

— Не дуйся, пригощу, вдома.

— Краще вам одразу чай із тортиком попити. Ялін уже привів своїх дітей до тебе. Вони довели їх із дружиною до нервового тику. Їх залишили на твоє піклування на цілий тиждень.

— Мило. Алекс, можеш перебрати цукерки і знайти артефакти. А то маленька банда не буде розбирати, що з цього не їстівне. І боюся, поламаними зубами не відбудемося.

Я поділила торт на вісьмох. Вийшло по хорошому шматочку. Таня сказала, що вона таке не їсть і їй поки навіть не можна солодке.

— Малого сипле від цукерок.

— А з ким він? Йому ж майже місяць.

— З моїми батьками, вони захотіли поняньчити. А подумую що б, повернутися у відділок. Якщо мама хоча б півдня зможе з ним сидіти, буде легше. А то я вдома з розуму сходжу.

Я, слухаючи її відповідь, просто кивнула. Намагалася не говорити про майбутнє, якщо спеціально не питають.

— О, мама пише. Маленький виспався і поїв. Гуляють у дворі тепер.

А я очі прикрила, іноді видіння не чекають, коли покличу, і самі приходять. Усе в них вийде, і допомога з малюком допоможе самій бабусі. Вилікує її від давньої хвороби. Дитина дасть сили і стимул до боротьби. Подивилася на Гора, і в подиві підняла праву брову. Він ледь помітно усміхнувся й одними губами сказав:

— Дякую, — так, щоб при цьому його дружина не бачила.

— Так, цукерки відсортував. Ось цей невеличкий кульок можна дітям. Це можна тільки ведмежатам. А це краще заховати там, де вони не дістануть.

— Тоді дідусеві краще віддати. Його не зможуть шантажувати й обібрати, теж не ризикнуть. Сподіваюся, хоч трійнята спатимуть окремо...

— Ведмежата в мене сплять, — буркнув Давид, — скачуть дві години перед сном. А вранці прокидаються раніше за дорослих і по мені вже скачуть. Добре в школі щити вже проходили. Інакше вони б мені кістки переламали. Начебто малі, але такі високі й важкі. Ліє, може, ще в ліс по гриби та ягоди сходимо?

— Ага, щоб ці малі за нами побігли. Тебе хоча б встигаю перехоплювати, а то тягнеш до рота всяку гидоту. А їх семеро.

— Вісім, — поправив дідусь, — Тімку теж тобі підкинули.

Я сумно зітхнула.

— Спитаю в цілителя Грота заклинання міцного сну. Пам'ятається, мене таким кілька разів укладали спати. А Тімку навіщо?

— Надія в лікарню потрапила на збереження.

— Зрозуміло... Ну що, йдемо?

Тепло попрощалася з друзями, і дідусь відкрив нам портал. Цукерки та подарунки були в нього в руках. А на мене на подвір'ї одразу налетіли діти Тейліна і Тім. І Алексу з друзями у відкритий портал було видно, що мене мало не повалили. Давид спритно відскочив і одразу втік у будівлю. Пообіймала малюків, і вони одразу почали вимагати пограти в салочки.

— Грайте, я втомилася.

Малюки сторопіли від моєї відповіді. Не очікували, що і я можу втомитися. Дивляться на мене здивовано. Обернулася на портал, дідусь його ще не закрив. Алекса шеф не відпустив до нас, та й друг виглядав надто беземоційним. Мабуть, не хоче поранити оточуючих своїми емоціями або показати образу. Я йому помахала на прощання і отримала легку посмішку у відповідь. Після прощання портал дідусь закрив, а мене обійняв за плечі.

— А ви вже бігали? — запитала в дітей.

— Так, але самим без тебе нецікаво! — заявила Марійка.

— Оберніться, дайте на вас подивитися.

Миттю переді мною опинилося п'ять кошенят і три ведмежата. Я присіла до них і стала нагладжувати. Вони об мене терлися і муркотіли. І ніякої біганини не знадобилося. Дівчатка в цій формі швидко втомлюються. А хлопчаки, отримавши порцію уваги, стали самі носитися по двору.