Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Але темний маг продовжив:

- Хоча, мабуть, потреба в тобі і твоїй сестрі вже відпала.

Я намагалася зрозуміти, про що він говорить. Північний друг? Сестра? Вони втратили свою значущість?

А, точно, мій фіктивний наречений, він же з північного клану. Чи може так бути, що Стелтон викрав його сестру і шантажем заманив його сюди, щоб використати як приманку для Тесара? А я ще задавалася питанням, як так сталося, що Тесар з'явився на церемонії. Звісно, мій суджений досить кмітливий, але якщо підкинути йому підказку у вигляді запрошення на церемонію одруження його пари з якимось типом, він точно потрапить у пастку. Точніше, вже потрапив, як і всі інші.

І якщо мої висновки правильні, а я майже на сто відсотків упевнена, що це так, то справді потреба в північному гості та його сестрі для темного мага вже відпала. Я подумки здригнулася, уявляючи, що Стелтон зробить у відповідь на крах свого плану. Чи можу я якось допомогти північному воїну або його сестрі? Напевно, якщо щось дізнатися. І я почала ставити запитання, навмисно переводячи увагу мага з битви на себе:

- Ти викрав сестру північного воїна?

Проте маг відповів, навіть не обернувшись у мій бік:

- Вона сама потрапила мені до рук. Я не міг не скористатися таким шансом.

Так не годиться, якщо я хочу бодай якось допомогти у боротьбі проти темного мага, він повинен повністю зосередитися на мені. Проте перш ніж мені вдалося знову щось запитати, Стелтон почав бурмотіти щось незрозуміле і ледве чутне. Змахнувши руками, він зробив якийсь пас, і я зрозуміла, що запізнилася – він все ж застосував свою магію. Боячись дізнатися, що він начаклував, я все ж перевела погляд з мага на поле.

У наступну мить мене пронизала жахлива думка – він хоче поховати їх живцем. Не тільки північного воїна і Тесара, а й усіх учасників турніру, навіть мого батька. Я з безпорадністю спостерігала, як під дією темної магії ґрунт під ногами Тесара і інших учасників бою просідає, затягуючи їх у дедалі глибшу яму.

Мені хотілося розплакатися – дорогі мені перевертні незабаром загинуть, а я нічого не могла вдіяти. Зупинило мене лише одне, я краєм ока помітила, як Антуан з Коліном досягли стіни свого купола.

Перевівши погляд на них, я помітила, як Колін, приземлившись на землю, застиг, хитаючись від втоми. Антуан, також опинившись на землі, щось йому передав, і мій давній друг завмер на місці, утримуючи маленьку річ. Тим часом Антуан порізав свою долоню і приклав її до стінки купола. Я з потрясінням спостерігала, як у куполі з'являється діра, поступово збільшуючись у розмірах.

Потрібно будь-яким способом відволікти Стелтона, інакше, якщо він помітить те, що побачила я, точно вживе контрзаходів. Але що я можу? Спробувати вдарити кинджалом? Ні, їх більше немає зі мною. Впевнена, їх забрали, коли викрадали мене. Поцілунок? Ні, він нічого до мене не відчуває, тож це нічого не дасть. А як щодо того, щоб завести розмову на тему, яка точно не залишить його байдужим?

Поки всі ці думки проносилися в моїй голові швидким потоком, я помітила, як Колін протяг Антуана через діру в куполі. Все, час для роздумів закінчився, настав час діяти:

- Ти все це затіяв через той випадок з моїм дідом? – запитала я досить провокаційним тоном, намагаючись не показати, наскільки нервовим був мій стан.

Як тільки Стелтон почув мої слова, він без зволікання розвернувся і, змірявши мене гнівним поглядом, дав ляпаса.

- Ніколи більше не говори зі мною на цю тему, – промовив він крізь зуби.

- Чому? – майже невинно запитала я.

- Ти ж хочеш жити, – пронизливо почав маг, але я перебила його:

- Жити хочеться, але все ж мені цікаво, правда це чи ні? – знову почала я, майже стовідсотково знову провокуючи його.

Щоб Антуан із Коліном все ж таки змогли хоч якось допомогти Тесару та іншим, мені потрібно було виграти час, наскільки це можливо. Тож я не соромилася використовувати будь-які способи. Він точно не вб'є мене до церемонії. Я потрібна йому, щоб отримати владу в клані.

Звісно, смерті мені остерігатися не варто, принаймні найближчим часом, але він може по-іншому вплинути на мене. Як застосувати свою темну магію, захопивши контроль над моїм тілом, так і зігнати свою злобу на мені у вигляді стусанів і ляпасів. А може, і щось гірше. Тож певну обережність я зберігала.

За його важким поглядом я розуміла, що ходжу по лезу ножа, задаючи такі питання, але чим довше він не зосереджений на полі, тим краще. І я продовжила:

- Кажуть, твій шрам залишився ще з тих часів. Попередній Глава заборонив його лікувати, як покарання за невиконання наказу.

Його погляд став просто спопеляючим. Якби я не була йому потрібна для захоплення влади, він би вже вбив мене.

Він знову не відповів, а я, щоб не підставлятися під удар, трохи відійшла від нього.

- То що? Це правда чи брехня? – знову провокувала я його своїми питаннями, все більше віддаляючись від нього.

Маг усе ж не витримав моїх провокацій і, змахнувши руками, пробурмотів щось собі під ніс. За мить я відчула, як моє тіло німіє.

З останніх сил я глянула у вікно, сподіваючись, що мої зусилля принесли хоч якісь плоди. І майже зраділа – ті дивні темні куполи, які не дозволяли пересуватися, зникали. Не знаю, хто саме з магів зняв це огидне закляття, але тепер я точно впевнена, що вони обов'язково врятують Тесара і інших перевертнів. Головне – ще трохи відволікти темного мага.