Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » За браком доказів 📚 - Українською

Читати книгу - "За браком доказів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "За браком доказів" автора Кріс Тведт. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74 75 ... 86
Перейти на сторінку:
class="book">Сіґне нервово зайорзала.

— Не думаю, що подробиці мають якесь значення. Я б не хотіла…

— Мене не цікавить ваше сексуальне життя, Сіґне. І я б не запитував, якби вважав, що це не має важливого значення. Присягаюся!

— У його авті. Мусили саме там… Він мав вахту… чи як це називається?

— Чергування.

— Так, чергування. Щоб Ельдар міг чути радіо на випадок неординарної ситуації.

— Маєте на увазі поліцейську рацію?

Сігне кивнула.

— Так! Але сексу в нас не було.

— О? А я думав…

— Ми трохи попестилися, але на тому й скінчилося.

— Чому?

— Ельдар не зміг…

Їй не було потреби в цьому зізнаватися, але почавши, вона вже не могла зупинитися.

— Таке бувало й раніше?

Жінка похитала головою.

— Ні, ніколи. Але ж ми вже далеко не юні, то я допускаю, що таке… ну, знаєте… таке могло статися рано чи пізно.

— Отже, вагомих підстав не було? Ніяких радіоповідомлень?

— Ви коли-небудь чули те радіо? Саме лише стрекотання і тріск! Ніколи не розуміла, як можна хоч щось почути, — Сігне почервоніла. — Крім того, я була зосереджена на… іншому.

— А як Ельдар сприйняв невдачу? Йому було незручно?

— Нам обом було трохи незручно. Жінці завжди здається у таких випадках, що винна вона, що недостатньо зваблива, а чоловік, мабуть, дорікає собі. Ельдар лише сказав, що його голова забита справами на роботі, тому він трохи розсіяний і не зовсім при тямі.

— А потім? Що було потім?

— Нічого. Ми роз’їхалися…

— Хто поїхав першим?

Сіґне мала понурий вигляд, ніби її до печінок дістало моє випитування, але, мабуть, вирішила, що простіше відповісти.

— Я поїхала першою.

— Після того ви ще бачилися?

— Не… вже не так. Стільки всього навалилося, я дуже переживала за Еріку.

Я кивнув, довго міркував, як підступитися до останнього запитання, але не придумав нічого іншого, як запитати прямо.

— Ельдар знав, що Сіверт Саннторв зґвалтував вас?

Сіґне закусила губу.

— Так, я йому розповіла.

— Навіщо?

Вона безпомічно змахнула рукою.

— Бо… пам’ятаєте, як ви тут були минулого разу і ми про це розмовляли? Я потім весь час думала-думала про те, що тоді сталося, зрештою, думати стало нестерпно, я мусила з кимось поділитися.

— І як він сприйняв? Розгнівався?

— Він зблід, йому наче заціпило. Потім я вже й пожалкувала. Треба було змовчати, але мені важко себе стримувати. Я навіть подумала, що він не зміг саме тому.

— То ви зізналися у зґвалтуванні на вашому побаченні?

— Ні, раніше. Може, за місяць до того, — Сіґне наморщила чоло. — Ви ж не вважаєте, що це якось пов’язано?

Я промовчав. Сіґне весь час знала, навіщо я завів цю розмову — я навіть не сумнівався, — лишень не хотіла сама собі зізнатися.

— Ельдар добра людина, — озвалася вона за якийсь час. — Він ніяк не міг…

Раптом Сіґне не витримала, неймовірними стараннями виліплена маска тріснула, оголивши схований за нею розпач і страх.

— Я більше не можу цього витримати, — схлипнула вона. — Я лише хочу, щоб повернулася Еріка. Думки про неї не відпускають мене ні на мить. Я засинаю і прокидаюся з думкою, що з нею трапилася біда. Я встаю вранці, забираю газету, п’ю каву — усе, як завжди. Але все змінилося. Усе — моя вина, а за неї змушена платити Еріка. Це кошмар, з якого ніяк не прокинуся, і нічого не можу вдіяти. Абсолютно нічого…

Розділ 60

— Ти пішов помилковим слідом, Бренне! — рявкнув у слухавку Ґюннар Маркюссен, відповівши на мій дзвінок.

— Про що ти кажеш?

— Я таки розшукав співмешканця Марі. Його звати Уле Бервен, без сумніву, гівнюк і забіяка, але він нікого не вбивав. У кожному разі, не родину Саннторвів, це я можу гарантувати.

— Звідки така впевненість?

— Уле Бервен розбився на мотоциклі на автостраді Е16, між Ваксдалем і Воссом, за місяць до вбивств.

— Ясно! Але я телефоную не тому. Вимагаю нової зустрічі з поліцмейстером.

— Думаю, він більше не має бажання зустрічатися.

— Доведеться, якщо йому дорога власна шкіра, — твердо промовив я. — Буду за годину!

* * *

Ґюннар Маркюссен сидів з напівзаплющеними очима, ніби йому різало очі яскраве ранішнє світло. Що довше я говорив, то більше він осідав, аж доки подвійне підборіддя лягло на груди, а голова ось-ось могла зникнути між плечима. Усі своїм виглядом він випромінював глибокий скепсис.

Поруч з ним сидів поліцмейстер. Важко сказати, про що він думав, принаймні жодного разу не увірвав мого монологу.

Зате такої нагоди не пропустив Маркюссен.

— Дай-но я уточню, Бренне, — озвався він. — Ти тут намагаєшся нам втулити, що їх повбивав Ельдар Нурайде?

— Так! Саме це я намагаюся вам донести.

Сміх Ґюннара був схожий на гавкіт розлюченого пса.

— Цілковито абсурдна теорія!

— Чому?

Маркюссен дивився на мене з жалем.

— Бо…

— Бо він поліцейський? Тобто був поліцейським. Не він перший і

1 ... 73 74 75 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За браком доказів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "За браком доказів"