Читати книгу - "Нічний цирк"

— А чому у вас немає намету? — цікавиться Бейлі.

— Він нам не потрібен, — пояснює дівчинка. — Ми можемо показати за ніч лише кілька виступів, і нам потрібні тільки кошенята, обручі, стрічки й кілька дрібниць. Ті, кому не потрібен намет, виступають будь-де, де є вільне місце.

— Це покращує атмосферу, — пояснює Прибамбас. — Ти можеш побачити цирк, просто гуляючи довкола, і не мусиш заходити до наметів.

— Гарна ідея для нерішучих людей, — усміхається Бейлі, а двійнята заходяться реготом. — Знаєте, непросто вибрати намет, коли їх так багато.

— Це правда, — погоджується Крихітка. Вони опиняються на майданчику з вогнищем. Тут досить людно, і Бейлі й далі дивується, що ніхто не звертає на них увагу. Люди гадають, що це просто компанія малих шанувальників цирку проводить тут вечір.

— Я голодний, — виголошує Прибамбас.

— Ти завжди голодний, — кепкує з нього сестра. — Перекусимо чогось?

— Угу, — погоджується хлопчик.

Крихітка показує йому язика.

— Я питала Бейлі, — каже вона. — Перекусимо чогось, Бейлі?

— Авжеж, — відгукується той. Йому здається, що Крихітка з Прибамбасом ладнають значно краще, ніж він із Керолайн. Можливо, справа в невеликій різниці у віці. Він міркує, чи не двійнята вони часом; вигляд мають точно як двійнята, але йому здається, що запитувати про таке неввічливо.

— Ти куштував ті штучки з корицею? — питає Крихітка. — Вони нещодавно з’явилися. Бамбасе, як вони називаються?

— Фантастично смачні штучки з корицею, — пропонує брат, знизуючи плечима. — Не думаю, що все нове вже має імена.

— Ще не куштував, але звучить смачно, — каже Бейлі.

— Вони дійсно смачні, — переконує Прибамбас. — Глазуровані здобні трубочки з начинкою з карамелі й кориці.

— Смакота! — вигукує Бейлі.

— Точно, — погоджується хлопчик. — А ще треба взяти какао й шоколадних мишок.

— Я маю шоколадних мишок, — каже Бейлі й витягає з кишені мішечок. — Купив їх, коли зайшов до цирку.

— Та ти завбачливий. Добре, коли людина до всього готова, — хвалить його Прибамбас. — Ти не помилилася щодо цього хлопчини, Крихітко.

Бейлі зачудовано дивиться на дівчинку, але вона лише всміхається.

— Може, ми з Бейлі підемо за какао, поки ти добудеш тих штук із корицею? — питає дівчинка, і Прибамбас киває, пристаючи на її план.

— Точно. Зустрінемося біля вогнища? — питає він. Крихітка ствердно киває, а Прибамбас торкається на прощання кашкета і зникає в натовпі.

Бейлі з Крихіткою йдуть довкола майданчика з вогнищем. Після кількох хвилин дружньої тиші хлопчикові вдається зібратися з духом, щоб поставити запитання, котре він навряд чи спромігся б озвучити в присутності Прибамбаса.

— Можна в тебе щось запитати? — цікавиться він.

— Звичайно, — каже дівчинка.

У черзі за какао стоїть кілька людей, але яточник помічає Крихітку. Вона махає йому трьома пальцями, і чоловік посміхається й киває.

— Що ж... е-е-е, коли цирк був тут минулого разу, я, це... — Бейлі підбирає слова, розлючений, що в голові запитання здавалося простішим.

— Так? — нетерпляче перепитує Крихітка.

— Звідки ти знала моє ім’я? — питає хлопчик. — І як ти знала, що я був там?

— Гм-м-м, — тепер уже дівчинка не може знайти потрібних слів. — Це непросто пояснити, — починає вона. — Я бачу речі до того, як вони відбуваються насправді. Незадовго до твоєї появи я побачила, що ти йдеш. Я не завжди розрізняю деталі, але коли побачила тебе, одразу зрозуміла, як тебе звуть, так само як те, що ти в синьому шарфі.

Вони опиняються на початку черги, де яточник уже приготував три смугастих горнятка з какао й додатковою порцією вершків. Крихітка віддає одне горня Бейлі, а два інших бере сама. Хлопчик помічає, що крамар махає їм на прощання, так і не взявши грошей. Йому спадає на думку, що безкоштовне какао — одна з переваг для працівників цирку.

— То ти бачиш усе ще до того, як воно станеться? — перепитує Бейлі. Насправді він чекав іншої відповіді, хоча сам не певен якої.

Крихітка хитає головою.

— Ні, не все. Іноді якісь фрагменти подій, як картинки й слова в книжці, у якій бракує багатьох сторінок. А ще книжка впала у ставок, і деякі уривки розмиті, а деякі — чіткі. Розумієш? — питає вона.

— Не зовсім, — зізнається Бейлі.

Дівчинка сміється.

— Я знаю,