Читати книгу - "Фантастика Всесвіту. Випуск 1"

Мартін раптом уявив собі сувору чорноволосу жінку з гінекології. Важко було знайти щось спільне між нею та Майклзом, але в це повірити було куди простіше, ніж у все інше, що він сьогодні побачив.

Екран перед Кетрін знову ожив: СТИМУЛЮЙТЕ МЕНЕ, БУДЬ ЛАСКА.

Майклз відстукав на клавіатурі: ВИ ЗНАЄТЕ ПРАВИЛА. ЗГОДОМ, КОЛИ ПОЧНУТЬСЯ ДОСЛІДИ.

Повернувшись до Мартіна, він провадив:

— Програма виявилася настільки легкою і успішною, що надихнула нас розширити дослідження. Але це відбувалося поступово, протягом кількох років. Ми ризикнули вводити величезні дози радіації, щоб окреслити області, відповідальні за асоціативне мислення. На нещастя, у деяких хворих це викликало комплекс певних симптомів, особливо коли ми взялися за вивчення скроневих доль. Ця частина досліджень виявилася дуже складною, бо нам весь час доводилося шукати рівновагу між руйнуванням нервів, яке ми викликали, і можливістю для об’єкта дослідження терпіти симптоми. Якщо в об’єкта виникало надто багато неприємних симптомів, ми переводили його сюди, що й стало вихідною точкою для цього етапу досліджень. — Майклз рукою показав на ряд скляних циліндрів. — І саме в цьому приміщенні здійснено головні відкриття, але, поза сумнівами, ми ніколи не передбачали цього, коли починали.

— Що сталося з рештою хворих, наприклад, Маріно, Лукас та Ліндквіст?

— Ах, так. Вони спричинили певні турботи. Це були саме ті хворі, які отримали найвищу дозу радіоактивності, і симптоми в них розвивалися так стрімко, що деякі з них встигли звернутися зі скаргами до лікарів, перш ніж ми зв’язалися з ними. Але лікарі в жодному з випадків навіть не здогадувались, що з ними відбувається. Особливо Маннергейм.

— Ти хочеш сказати, що він непричетний до цієї справи? — здивувався Мартін.

— Маннергейм? Ти жартуєш? Подібні до нього егоїстичні вилупки не можуть брати участі в заходах такої ваги. Він схотів би, щоб за кожне крихітне відкриття його увінчували лавровим вінком.

Філіпс оглянув приміщення. Він був пригнічений жахом і приголомшений. Здавалося, такого не могло бути, особливо в самісінькому осередді медичного центру університету.

— Більш за все мене дивує, — сказав Мартін, — як вам усе це зійшло з рук. Адже коли якийсь бідолаха-фармаколог щось не те зробить щурові, на нього відразу накинеться Ліга захисту тварин…

— Нам добряче допомогли. Ти міг помітити, що ті хлопці — агенти ФБР.

Філіпс поглянув на Майклза.

— Нагадувати про це зайве. Вони намагалися вбити мене.

— Мені все це дуже неприємно. Але я нічого не знав, поки ти не зателефонував. За тобою стежили більше року, але мені казали — це задля твоєї безпеки.

— За мною стежили? — Мартін не міг у це повірити.

— За кожним із нас. Філіпсе, послухай, що я тобі скажу. Результати цих досліджень змінять усю структуру суспільства. Я не перебільшую. Коли ми починали, наші плани були дуже обмежені. Але швидко було одержано перші результати, які ми запатентували. Це призвело до того, що великі компанії по виробництву комп’ютерів засипали нас грішми та іншою допомогою. Як ми робимо відкриття — їх не обходить. Їм потрібні лише результати. І вони конкурували одна з одною в сприянні нам. Але потім сталося неминуче. Першим застосувало наші комп’ютери четвертого покоління міністерство оборони. Докорінно змінилася вся концепція озброєнь. Використавши невеличкий штучний інтелект у комбінації з голографічним блоком пам’яті на молекулярному рівні, ми розробили й побудували першу по-справжньому «розумну» систему наведення ракет. Тепер армія має прототип «розумної ракети». Це найбільше відкриття в галузі озброєнь з часу створення атомної бомби. А які методи ми застосовуємо, щоб зробити відкриття, уряду так само байдуже, як і фірмам комп’ютерів. І, хочемо ми того чи ні, нас оточили найнепроникнішою стіною секретності, яку тільки уряд може створити. Ще непроникнішою, ніж свого часу Манхеттенський проект, коли створювали атомну бомбу. Зайти сюди не дозволили б навіть президентові. Тому всі ми під спостереженням. І хлопці з охорони — параноїки. Щоденно їм здається, що росіяни збираються штурмувати нашу лабораторію. І вони сказали, що вчора ти вийшов з-під контролю і являв загрозу для безпеки держави. Але — в певних межах — я можу їх стримувати. Багато залежить від тебе. Ти стоїш перед вибором.

— Яким вибором? — втомлено спитав Мартін.

— Доведеться вирішувати, чи можеш ти змиритися з усім цим. І жити так, наче нічого не сталося. Я розумію — в тебе шок. Зізнаюся, я не збирався розповідати тобі, як ми досягли результатів. Але оскільки ти й так знав досить, щоб бути ліквідованим, я вирішив показати. Послухай, Мартіне. Я знаю, що досліди на людях без їхньої згоди, і особливо тоді, коли їхнє життя має бути принесено в жертву, суперечать традиційній концепції медичної етики. Але я вірю, що результати виправдовують методи. Сімнадцять молодих жінок, не відаючи про те, пожертвували власним життям. Це так. Але зроблено це було задля того, щоб удосконалити суспільство і гарантувати воєнну перевагу Сполучених Штатів. З точки зору кожного з наших піддослідних — це величезна жертва. Але з точки зору двохсот мільйонів американців вона дуже незначна. Подумай про те, скільки молодих жінок щорічно за власною волею накладають на себе руки або скільки людей гине на дорогах без усякої користі. Ці ж сімнадцять жінок прислужилися суспільному благу, і до них ставляться з співчуттям. Про них піклуються, вони не відчувають болю. Навпаки, вони відчувають лише задоволення.

— Я не можу цього прийняти, чому ти не дав їм просто вбити мене? — спитав Філіпс зморено. — Тоді тобі не довелося б непокоїтися, прийму я твою пропозицію чи ні.

— Ти мені подобаєшся, Філіпсе. Ми працювали разом чотири роки. Ти розумний. Твій внесок у створення штучного інтелекту був величезний і може бути ще більший. Застосування нашої розробки в медицині, особливо в радіології, — ширма для всієї операції. Це