Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Амелія
Зізнаюся чесно, бути драконом не така вже й благодать. Тушка моя ледве помістилася в палаті, та й поворотливістю я зовсім не відзначалася. І це я ще не брала до уваги те, що користуватися всіма п'ятьма своїми кінцівками я зовсім не вмію. Намагаючись підвестися і вирівнятися, я перегорнула тумбочку і знесла стілець. Але ж це дрібниці, правда? Зате всі живі, ы я навіть нікого не спалила. А ще в образі дракона є один величезний плюс – я краще відчуваю свого чоловіка, і бачу його розгубленість та усвідомлення провини.

- Рууругих, - повернула личко в бік свого благовірного, намагаючись сказати, що моя образа якось легко зникла, але обернутися назад я не можу, занадто багато свідків, а одяг мій тю-тю.
Не знаю як Кларіс все зрозуміла, але вона почала інтенсивно виштовхувати чоловіків із палати:

- Так, хлопці, швиденько все на вихід, - ага, дуже вже схожі на «хлопців» ректор і викладачі академії, але в цілому вони зрозуміли, і особливо не чинили опір, хіба що Кіларіан залишився, але обіцяв відвернутися до стіни, на батьків він не став акцентувати на рівні розвитку наших з ним відносин. Розумник мій.
Льота, що з'явилася в дверях з підносом їжі, з цікавістю поглядала на мене.

- Треба принести одяг, - подала ідею свекруха, а «академія» сумно зітхнула:

- шО, знову? - Прозвучав спотворений голос, - З такими темпами через тиждень тобі доведеться весь гардероб оновлювати, - похитала вона головою і зробила крок у стіну.

На цей раз перевтіоення пройшло набагато простіше і швидше, а відчуття при цьому були яскравішими, я ніби відчувала свою драконицю, і вона намагалася мені щось передати. Гаразд, з цим постараємося розібратися трішки пізніше, а зараз треба якось культурно випроводити матір свого чоловіка та переговорити з Кіларіаном.

- Кларіс... - звернулася до жінки, і вона обернулася в мій бік, посміхаючись.

- Зараз зачіску тобі поправлю і піду перевірю чим там чоловіки зайнялися, здається мені вони там обговорюють ситуацію, що склалася, - я вдячно кивнула їй і підійшла ближче.
А коли ми залишилися вдвох із чоловіком, дракон навіть не дивився мені в очі, він мовчки сидів на ліжку і про щось думав, зітхаючи.

- Амі… - мені навіть стало цікаво до чого він там додумався, але я вирішила його не мучити, вистачить у нашому житті, отже, переживань.

- Я знаю, Кіл. В образі дракониці я відчула все, - зізналася йому, - І я теж кохаю тебе, - висловила я своє визнання.

- Кохаєш? – з надією підвівся чоловік, дивлячись у мої очі.

- До нестями. І ніколи не зраджу. Ти тільки вір мені, гаразд? - Він радісно кивнув і поспішив мене обійняти.
А потім наші обійми перейшли в поцілунки, і якби не легке покашлювання Льоти, ми напевно показали б один одному свої почуття і бажання.

- Ви хоч поїжте! - Докорила нас «академія», і я була з нею повністю згодна, тому з жалем відірвалася від губ чоловіка і запропонувала приступити до поїдання сніданку.

Північна провінція Х'юмленда, резиденція Сімох

- Скажіть, Генріху, а що Вам відомо про ваших батьків? - Запитав мене біловолосий чоловік. Вони всі були світловолосими, недарма ж крижані Лорди, але в цього волосся було цілком білим, що говорило про його бойову силу.

- Моя мати все життя прожила в північній резиденції, батько приїхав звідкись з півдня, вони прожили разом не так довго, перш ніж почалася війна і він загинув у Крижаному побоїщі.

- Все вірно, - підтвердив чоловік, - ми були знайомі, він виявився дуже сміливим, але лише людиною, - прозвучало так, ніби він шкодує.

- Всі ми лише люди, - знизав я плечима.

- Не всі. Ви, наприклад, не зовсім людина, як і Ваші діти, втім. Ваш дід, що Вам про нього відомо? - Загадки, суцільні загадки, про що він взагалі говорить?

- Він був крижаним магом, - якось невпевнено промовив йому у відповідь.

- Не просто крижаним магом, він був одним із Сімох, - сказане шокувало, і все потихеньку почало ставати на свої місця, ось чому бабуся приховувала деякі відомості навіть від нас. – Більш того, він, як і решта шість магів у Сімірці, був носієм драконової сутності. Сутність крижаного дракона.

- Але ж це лише казка… - я навіть не знав як реагувати.

- Тоді і всі ми тут – лише казка, як і Ваша дочка.

- Амелія? – Спогади про дитину віддавали тяжкою гіркотою. - Ви сказали, що вона стала драконицею. Це все кров предків?

- Не зовсім так. Вона і була драконицею, як і кожен з нас, що знаходяться тут, тільки вона єдина крижана дракониця з другою іпостасью. Ми, на жаль, не можемо звертатися, і багато іншого нам не доступне, але відчуваємо пробудження молодої особини, і помилки бути не може.

- Але як? – Їхні відповіді породили лише більше запитань, і я був готовий їх поставити.

- Мабуть, серйозне потрясіння призвело до ранньої трансформації, - припустив інший лорд.

- Амелія, що з нею!? – Переживання захлеснули новою хвилею, і свої проблеми відразу відступили на другий план.

- З нею все гаразд. Були проблеми у чоловіка, але все обійшлося, а завдяки цьому випадку Ваша дочка знайшла свою другу іпостась, - по очам мага, що говорив, було видно, що їм начхати на проблеми всього світу, але нова придбана дракониця давала їм шанс на відродження і більш довге життя. - Що ж до Вашого прохання, ми візьмемо Вашу сім'ю під захист, - перехід був таким несподіваним, що я не відразу зрозумів про що мова, а коли усвідомив, то не зміг стримати подиху полегшення.

- Спасибі величезне, ми будемо Вам вдячні, - сказав від імені сім'ї і вклонився Крижаним Лордам.

- Але Вашим дочкам доведетьсяобирати нареченого серед нашої молоді, - а ось і підводне каміння.

- Але ж Ви дасте їм право вибору? - Уточнив я, і чоловік кивнув. – Тоді я згоден, – у повітрі засвітилася руна, і я підтвердив свої слова магічно.

Ось і все, угода зроблена, сподіваюся я не помилився. Чоловіки відразу піднялися зі своїх місць і поспішили піти, залишаючи мене одного. Що ж, схоже аудієнція закінчена, а мені час повертатися до рідних.