Читати книгу - "Межа Фундації"

— Ваше ставлення дедалі більше скидається на забобони, — відповів Тревіз.

— Називайте як хочете. Від часів Мула ми стерли Гею з власних думок. Ми не хочемо, щоб вона про нас думала. Ми почуваємося в безпеці, лише вдаючи, ніби її не існує. Можливо, уряд сам таємно ініціював і заохотив поширення легенди про те, що Гея зникла в гіперпросторі, сподіваючись, що люди забудуть про справжню зірку з такою назвою.

— То ви думаєте, що Гея — це світ Мулів?

— Можливо. Заради вашого ж добра раджу не летіти туди. Якщо полетите, ніколи не повернетеся. Ініціювавши конфлікт із Геєю, Фундація продемонструє менше розуму, ніж Мул. Можете сказати це своєму послу.

— Дістаньте мені координати, і я відразу ж залишу ваш світ, — відповів Тревіз. — Дістануся Геї і повернуся.

— Я дістану вам координати, — сказав Квінтесетц. — Само собою, астрономічний факультет працює і вночі, тож, якщо зможу, зроблю це зараз. Але дозвольте порадити ще раз: не пробуйте летіти на Гею.

— Я таки спробую, — відповів Тревіз.

— Тоді це буде спроба самогубства, — із сумом вимовив Квінтесетц.

14. УПЕРЕД!

1

Янов Пелорат дивився на невиразний краєвид, над яким уже сірів світанок, з дивною сумішшю жалю та невпевненості.

— Мало ми тут побули, Ґолане. Цей світ здається мені приємним і цікавим. Хотілося б більше про нього дізнатися.

Тревіз із кривою посмішкою відірвався від комп’ютера.

— Думаєте, мені не хотілося б? На цій планеті в нас було три пристойні трапези, і кожна з них абсолютно особлива й неперевершена. Я хотів би спробувати щось ще. Та й жінок ми бачили недовго, а деякі з них доволі привабливі для… ну, для того, що в мене на думці.

Пелорат трохи зморщив носа.

— О, мій любий друже. Ці їхні дзвіночки, які вони називають туфлями, усе вбрання в різких барвах і те, що вони там роблять із власними віями… Помітили, які в них вії?

— Будьте певні, я все помітив, Янове. Те, що вам не подобається, — дрібниці. Їх можна легко вмовити вмитися і в належний момент зняти туфлі й усі ті барви.

— Повірю вам на слово, Ґолане, — відповів Пелорат. — Однак я більше думав про дослідження питання Землі. Усе те, що нам поки розповіли про Землю, таке незадовільне, таке суперечливе: за словами одного, радіація, за словами іншого, роботи.

— І в обох випадках загибель.

— Правильно, — неохоче погодився Пелорат, — але ж може бути так, що одна версія правдива, а інша ні, або обидві до певної міри правдиві, або жодна. Та коли чуєш історії, що просто обгортають справу густим туманом сумнівів, то, безперечно, відчуваєш нездоланне бажання дослідити й розібратися.

— Так, я це відчуваю, — відповів Ґолан. — Присягаюся кожним карликом у Галактиці. Але поточна проблема — це Гея. Щойно ми з нею розберемося, можемо летіти на Землю або повернутися на Сейшелл і залишитися тут довше. Але спершу Гея.

— Поточна проблема! — кивнув Пелорат. — Якщо погодитися з тим, що нам розповів Квінтесетц, то на Геї нас чекає смерть. Чи так уже ми мусимо туди летіти?

— Я теж себе про це запитую, — відповів Тревіз. — Боїтеся?

Пелорат трохи завагався, ніби вивчав власні почуття. А потім відповів доволі просто та спокійно:

— Так. Дуже!

Тревіз відкинувся на спинку крісла й розвернувся, щоб глянути в обличчя співрозмовнику. І сказав так само тихо та спокійно:

— Янове, немає жодної причини, чому б ви мали ризикувати. Скажіть слово — і я залишу вас на Сейшеллі з речами й половиною наших кредиток. А коли повернуся, то заберу вас і ми полетимо в сектор Сіріуса, якщо захочете, і на Землю, якщо вона там. Якщо ж не повернуся, то фундатори на Сейшеллі подбають, щоб доправити вас на Термінус. Якщо ви залишитеся, я не ображуся, старий друже.

Пелорат швидко моргнув і на кілька секунд стиснув губи. А тоді доволі хрипко вимовив:

— «Старий друже»? Скільки ми знаємо один одного? Тиждень чи десь так? Хіба не дивно, що я збираюся відмовитися залишати корабель? Я боюся, але хочу залишитися з вами.

Тревіз здивовано розвів руками.

— Але чому? Я правда не прошу вас про це.

— Не знаю чому, але я сам себе про це прошу. Це… це… Ґолане, я у вас вірю. Мені здається, ви знаєте, що робите. Я хотів полетіти на Трентор, де, можливо (як я тепер розумію), нічого й не знайшов би. Ви наполягли на Геї, а Гея — це, певно, якийсь оголений нерв у Галактиці. Таке враження, ніби все з нею пов’язано. І якщо цього мало, Ґолане, я бачив, як ви змусили Квінтесетца надати мені інформацію про Гею. Це був такий майстерний блеф. Я не міг намилуватися.

— Отже, ви в мене вірите.

— Так, вірю, — відповів Пелорат.

Тревіз поклав руку на плече науковця і, здається, якусь мить підшукував слова. Нарешті він сказав:

— Янове, ви пробачите мені наперед, якщо моя думка виявиться хибною і ви так чи інакше зіткнетеся із чимось неприємним?

— О, мій любий друже, навіщо ви запитуєте? — відповів Пелорат. — Я так вирішив свідомо й маю на те власні підстави, а не ваші мотиви. І, будь ласка, відлітаймо якомога швидше. Я не певен, що моє боягузтво не вчепиться мені в горлянку й не зганьбить мене на решту життя.

— Як скажете, Янове, — відповів Тревіз. — Ми полетимо так рано, як тільки дасть змогу комп’ютер. Цього разу ми полетимо на гравітаційному двигуні, піднімаючись просто вгору, щойно впевнимося, що небо вільне від інших кораблів. Щільність атмосфери зменшуватиметься, і ми набиратимемо швидкість. За годину ми будемо у відкритому космосі.

— Добре, — сказав Пелорат і відірвав кінчик пластикового контейнера з кавою. Відкритий отвір майже відразу почав парувати. Пелорат підніс пипку до рота й сьорбнув, водночас вдихнувши достатньо повітря, щоб охолодити каву до стерпної температури.

Тревіз усміхнувся.

— Ви вже чудово даєте собі раду із цими речами. Ви космічний ветеран, Янове.

Якусь мить Пелорат вдивлявся в пластиковий контейнер, а тоді сказав:

— Зараз ми маємо кораблі, де можна без проблем налаштувати гравітаційне поле. Тож тепер уже напевно можна користуватися звичайними контейнерами, чи не так?

— Звичайно, але ж ви не збираєтеся змусити космонавтів відмовитися від їхніх космоцентричних приладів? Як тоді космічний щур триматиме дистанцію із сухопутними черв’яками,