Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Деміан глянув на мене, але нічого не відповів. Втупився порожнім поглядом у вікно і продовжив мовчати. Я сама вирішила, що сьогодні достатньо думок, переживань і пішла спати. Незабаром почне світати. Але перед тим, як заснути, я дивилася на чоловіка, який так і продовжив стояти біля вікна. Лише трохи змінив позу, упершись плечем у стіну. Очі злипалися, я провалювалася в сон, і знову мені здалося в його руках синє полум'я. Безсумнівно, мисливці мали сильну магію, щоб боротися з людьми і магією Хаосу. Але я нічого не знала про жодну з них.

Здавалося, Деміан не лягав спати. Коли я прокинулася, він сидів у кріслі біля мого ліжка і дивився на мене.

— Доброго ранку, Деміане. Любий, щось трапилося? - стривожено запитала я і потяглася до його руки. Він м'яко посміхнувся, поцілував мою ручку, а потім відпустивши, знову відкинувся на спинку крісла.

— Доброго ранку, Торі. Просто не спалося, не турбуйся про мене. Ти відпочила?

Я кивнула і, вставши з ліжка, нахабно примостилася до нього на коліна. Він був не проти, обійнявши мене і притиснувши до себе.

— Деміане, ти вже не бажаєш брати участь у цій безглуздій війні, адже так?

Він зітхнув, і я придивилася до його розгубленого погляду.

— Хтось має перемогти один, Торі. Люди… вибрали Тулая… значить…

— Гадаєш, Хаос просто так повинен це прийняти? Зізнаюся, що я – віруюча, але ніколи не приділяла належної уваги своїй релігійній освіті. В принципі… може й правильно, якщо нашу історію переписали, і люди вже вірять у те, що самі написали. Але завдяки твоїм словам я зрозуміла, що боги – це ті самі люди, лише з сильнішою владою та безсмертям. Хаос правив нашим світом і нічого страшного з ним не сталося. Доки люди не припустилися помилки, вбивши його кохану, забравши в нього сина. Тулай – напівбог, напівлюдина. Якщо Хаос його вбив під час тієї битви, про яку ти розповідав, мене цікавить – яким чином? Людина смертна. Бог – ні. І навіть якщо його вбили, то напрошується питання, кому люди збираються поклонятися? Він же не воскрес, адже так? Люди намагаються прибрати Хаос і що далі? Вони залишаться без свого бога-покровителя? Вони хочуть одноосібно правити у цьому земному світі?

Сама була здивована висновками, що раптово відкрилися. А ще тільки зараз я зрозуміла, що швидше за все носії крові Тулая - носять у собі вже мізерно її частку. Їх просто використовували, щоб переконати, що вони «особливі», що вони «діти Тулая».

Деміан був такий задумливий, що я вже зовсім почала хвилюватися. Але він, очевидно, обмірковував мої слова, бо висловив свої думки.

— Тулая вбити було б не просто. У тій війні, - Деміан відкинув голову і заплющив очі, - Хаос зібрав всю свою ненависть до людей. Він повів і своїх людей, і вийшов сам, щоб виплеснути свою помсту та злість. Воювали на мечах, билися маги за допомогою магії. Але ніхто не міг зрівнятися по силі із самим Хаосом. Окрім Тулая, адже в ньому була частинка його самого. Ніхто раніше не стикався з дітьми богів. Але це мало працювати так: магію і силу Хаосу в Тулаї вбити неможливо, але його тілесна оболонка – смертної людини. Хаос убив його. Так він думав, адже людина не зможе вижити під силою його магії.

— Ти хочеш сказати, що його безсмертна душа… перенеслася до іншого тіла? - розкривши широко очі від подиву, запитала я.

Деміан розплющив очі і глянув на мене. Доторкнувся до щоки, так задумливо.

— Так. Тому вони йому поклоняються та вірять у нього. Тулай живий. Син Хаосу живий і бажає вбити свого батька. Вибач, - він вибачився і попросив мене встати.

Демиан скуйовдив руками волосся та почав ходити по кімнаті, збираючи частинки головоломки у своїй голові.

— Про цей обман говорила твоя мати? - теж задумливо промовила я, сівши в крісло, яке ще зберегло його тепло.

— Я не впевнений. Хаос... міг і не знати про те, що в тій битві був його син. Але якщо Тулай живий…

Я помітила, як кісточки пальців його побіліли, коли він різко зупинився і стиснув кулаки.

— Мені треба знайти могилу його матері.

— Навіщо? - здивувалася я. - Вона ж ... від неї нічого і не залишилося, якщо її спалили, - тремтіння пройшло по тілу від думки, що жінку спалили живцем. - Вона просто була людиною. Думаю, для початку потрібно дізнатися, чи правильно наше припущення. Чи живий Тулай?

Деміан обернувся до мене і кивнув головою.

— Ти маєш рацію, Торі.

Підійшовши до мене, він опустився на коліно і зазирнув у вічі. Його руки ніжно обвелись довкола моєї талії.

— Якщо його син живий, то Хаосові доведеться здатися і поступитися.

Я підняла брови і подивилася на нього як на божевільного. Війни я, звісно, не хотіла, але не бачила логіки в його словах.

— А мені здається, що треба їм поговорити і все з'ясувати до кінця.

— Люди вже вибрали собі бога, — зітхнув Деміан.

— Треба дізнатися, чи Тулай знає, що воює зі своїм батьком. Не думаю, що він пробачить собі те, що завдасть шкоди йому. А якщо дізнається правду про те, що люди зробили з його матір'ю? Чи не замислювався про це? У Тулаї також є сила, щоб у пориві агресії знищити тут все.

Деміан на хвилину замовк, а потім спитав: