Читати книгу - "Українське письменство"

Львів, 1887. — С. 392, 16*. Русько-українська бібліотека. — №№ 15—17, накладом Євгенія Олесницького.

«Пропаща сила» — передмова до «Люборацьких» у вид. «Часу». — С. 6—7.

От цей інкримінований уступ з переднього слова Франка: «А тепер ще слово до наших читателів в Галичині. Як між народом галицьким а українським ледве заходить яка різниця щодо світогляду, вірування, звичаїв і обичаїв, так різниця між духовенством нашим і православним українським була і єсть незмірно велика. Наше духовенство то моральні провідники і учителі народні, тамошнє духовенство 40-х літ, а про таке говориться в цій повісті, мало різнилось від люду і перше всього само потребувало проводу».

Про становище Франка серед редакційної колеґії «Зорі» та обставини друкування «Люборацьких» — див. тринадцять листів Ів. Франка до О. Кониського (подав М. Возник) («Життя й революція», 1927, чч. 4 і 5, особливо ч. 5, стор. 233, 234, 238, 239).

Драгоманов. Листи до Франка, т. І. — С. 148 (лист з 31 янв. 1886).

Франко І. Молода Україна, ч. І. Провідні ідеї й епізоди. У Львові, 1910. — С. 38—39.

Крім купюр та поправок, внесених до тексту, варт ще відзначити, що галицька редакція не додержала ні точної назви твору («Люборадські» зам. «Люборацькі»), ні розподілу на частини. Розділи ідуть один за другим, помічені одним рядом цифр: І—XX. Розділи III і IV збиті в один. Пропущено і епіграф до І частини.

Др. О. Маковей. Життепись Осипа-Юрія Гординського-Федьковича, у Львові, 1910. — С. 247—250, 257—259.

Товариство для культурної і літературної роботи.

ЛНВ. — 1905. — Кн. XII. — С. 184.

Антін Кобилянський (1837—1910), пізніше старокатолицький проповідник у Німеччині, на старості літ др. медицини. Кость Горбаль (1836—1903) — учитель гімназіальний у Тернополі, Стрию і Перемишлі.

Див. хоча б автобіографію Федьковича в статті Драгоманова про нього. — Повісті Осипа Федьковича. — Київ, 1876. — С. VI.

Драгоманов М. Австро-руські спогади. Накл. Франка. — 1889. — С. 179—180. Крім того, 386, 437.

Маковей. Цит. твір. — С. 573.

Маковей. Цит. твір. — С. 427 і далі.

Це була одна з повинностей, про знесення яких клопотався Федькович від імені 10 громад своєї округи.

Загул Д. Життя й діяльність Федьковича. О. Федькович. Твори. — ДВУ. — С. 34.

«Що я тут пишу, то я не пишу небилиці, але кавалок мого життя, мого так красного та любого трівку, що годі його буде й до гробної дошки забути».