Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

Шаленство цілунку настільки божевільне, що Сільсія зовсім не помітила коли вони встигли переміститись до стіни. Гарячі губи Роувена перемістилися на її шию, а на підлогу падає її чорний жакет. Сільсія дозволяє собі запустити руки в його м’яке волосся, закинути на нього ногу, притискаючись ще щільніше.

 — Святий Торралак!

 Виривається у Роувена слова які скоріше схожі на лайку, аніж справді згадування всемогутнього їхнього бога. Він не стримує гарчанням, коли вона навмисне  треться об нього.

Збудження майже затьмарює всю його холодну розсудливість. І сьогодні Роувен зрозумів остаточно – Сільсія Аберхат його персональна гибель.  

Сільсії не думає про насідки, їй просто хочеться відчути жаркі цілунки крижаного капрала. Відчути себе бажаною жінкою для того, хто відкрито називає її магію нікчемною, і в той же час збуджується при поцілунку.

Уайт сплітає пальці правої руки з її, заводить над головою ледь не втискаючи в стіну, і знову жадібно цілує в губи. Його ліва рука гладить її сідниці, внутрішню сторону стегна, навмисне зачіпаючи край шортів. Та коли Сільсія торкається його шкіряної шкарпетки лівої руки, в спробі змусити його діяти сміливіше, Роувен різко відсторонюється.

— Нікчемна спроба, — його слова супроводжуються рваним диханням. — Переспавши зі мною, щось змінилося б?

Він навмисне обирає образливі слова. Його рука тремтить і він заводить її за спину в спробі заховати, відвести погляд Сільсії, яка стояла мов вкопана. Її губи, шия, декольте розчервонілі від  гарячих цілунків Роувена. В очах стоїть скляна пелена від ще не пролитих сліз,  тоді як в його обличчі відчувалася стривоженість, роздратованість.

— Це принизливо, — сказала вона, вирівнявши своє дихання. — Ти мене хотів, і це беззаперечний факт. Можеш скільки тобі завгодно намагатися мене зачіпати образливими словами, та ти не в змозі змінити те, що відчуваєш.

— І що ж я відчуваю? — він розправив плечі, іронічно всміхаючись. — Збудження?! — гортанний сміх виривається з його горла. — Та в кожного чоловіка встане на дівчину, яка трішки симпатичніша, ляльки, — його ліва рука кілька разів жестом вказала на обличчя, демонструючи уявну маску ляльки.

«Роувен ти втратив глузд, тобі не можна її цілувати. Не можна навіть дивитися в її бік!» — думає Уайт, та не в змозі відвести погляду від Аберхат.

— Ти нестерпний, — вимовляє вона, зціплюючи зуби й стискаючи руки в кулаки. — Зухвалий, пихатий індик! — в кутках її очей збираються солоні краплини сліз. — Якщо в тебе вже встав на мене, то потрібно було довести справу до кінця з дівчиною, яка трохи симпатичніша, ляльки, — вона перекривляє його жест рукою. — Ці пафосні промови давно вже не в моді.

— Хто тобі сказав, що в мене було бажання, довести справу до кінця?! Ще один урок для юного ціпляти, про те, що в моєму ліжку мріє опинитися кожна, — його короткий смішок викликає в ній хвилю обурення. — Та не кожній це вдається. Тому не рекомендую тобі закохуватися в мене, проллєш в подушку багато сліз.

«Тобі краще мене ненавидіти. Сільсія тобі не можна закохуватися в мене!»

Примітки:

Apspiešana — в перекладі з лат. — пригнічення.