Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

Тетяна Вікторівна не знала, що ми приїдемо. Герман їй дзвонив, вона написала, що зайнята з дитиною і передзвонить пізніше. Але так і не передзвонила. Тому вона була приємно здивована, побачивши, як ми зайшли в будинок.

- Лізонько, ти повернулася, я дуже рада. А це у нас хто? - Вона взяла на руки Василя.

- Це твій онук Василь. Ліза втекла вагітна. Незабаром відзначатиме рік.

- Як же ти знайшов їх?

- Мамо, ми все розповімо. Ми не спали всю ніч, у нього перший зубик лізе.

- Я зрозуміла. Давайте мені онука, йдіть відпочиньте. Я сама з ними впораюся, Галя допоможе.

- Я хотіла б побачити Лану.

- Пішли до мене. Герман їй завжди показує твоє фото і каже, що то мама.

Я зайшла, вона глянула на мене, простягла ручки і сказала мама. Я взяла на руки, чужу дитину, яка тепер буде моєю. І котра знає, що я мама і тягнеться до мене. Ляна була схожа на Германа.

- Ну все, йдіть відпочивайте. Вам треба побути вдвох.

Нам справді хотілося побути вдвох. Ми сумували один за одним, наші тіла сумували і хотіли любові. Ми були втомлені, але з невитраченою силою кохання. Ми любили начебто вперше. Заснули під ранок, прокинулися на обід.

- Ми проспали, мені годувати.

– Там мама.

- Я ще годую груддю.

- Ну, тоді бігом. І маму треба звільнити, хай відпочине. Ти моє щастя він обійняв, я вирвалася.

- Германе, не зараз, у нас діти і вони на нас чекають. Але я чекаю ночі, як і ти.

Я покликала своїх рідних, що б всім одразу відповісти на всі запитання. Тим більше, мої не знали про Ляну.

- Жаль Паша не дожив до онука, він так хотів.

– Він знає про нього. Я з Павлом Олексійовичем розмовляла, тоді я мала затримку, я правда ще не знала точно, але йому сказала, що вагітна. Потім все якось закрутилося з Климом і Лідою і тільки в день коли прийшла Світлана, я хотіла повідомити що чекаю дитину.

Тетяно Вікторівно, ночі визволяла для нас, сама була з онуками.

Незабаром я повідомила, що чекаю на дитину.

- Тільки не надумай втекти.

– А ти не давай для цього причини, – сказала Тетяна Вікторівна.

До нас приїхали погостювати Коля з усією родиною.

- Дякую, ось на подарунку своїм ходом приїхали. Сказав подарунок від родичів, так мені все об заздрилися таким родичам.

За кілька днів Маша каже.

- Ми гуляли у дворі, а мій Саня, каже, «мама там дядько підглядає» я придивилася, і справді ходить такий важливий. Явно стежить. Може Клим.

- Ти мені наступного разу подзвони, я з ним поговорю, - сказав Коля.

Коли Маша зателефонувала, Коля вийшов, Клим почав йти. Коля наздогнав його.

- Так, Климе, ще раз наблизишся до когось із цього сімейства. У тебе поміняються подекуди руки з ногами. Я і голову можу перемістити замість дупи. Зрозумів? Запитую, відповідай.

- Так.

- А тепер кажи, що треба? Чого ошивався?

- З Лізою хотів поговорити.

- Зі мною говори, відповім на будь-яке запитання.

- А ти хто такий?

- О, голос з'явився, - Коля дістав посвідчення. - Влаштовує таке пояснення.

- Цілком. Я зрозумів.

- Є питання.

– Ні.

- Ну ти знаєш телефон, де мене шукати.

За кілька тижнів Клім прийшов в офіс і запропонував продати свої акції. Він сказав що їде звідси.

Ось тільки за всіма цими подіями ми проґавили, що в мого брата з'явилася наречена. Завтра приведе знайомитись. Я була рада, поки її не побачила. Вона мило мені посміхалася, як у нічим не бувало. І вдала, що ми не знайомі. Я типу теж. То була Ліда. Адже її в обличчя ніхто не бачив, тільки знали ім'я. Я розуміла, що маю його відмовити, але якщо відмовляєш, людина наперекір робитиме. Якби мене відмовляли, я навряд чи послухала б. Тим більше, якщо він закоханий. Мені треба терміново поговорити із Германом. Треба вирішувати, адже вона залежна і їй лише сімнадцять, або вона таки старша.

- Що з тобою? - Запитав Герман коли я прийшла. - Чим засмучена?

– Артем зустрічається з Лідою. Я нічого не сказала. Я думаю, що треба поговорити з нею, щоб вона йому не морочила голову. З ним розмовляти марно, він закоханий. Якби я не знала, хто вона, то й добре. Я проти Ліди, категорично.

- Давай я з Артемом поговорю як мужик із мужиком.

- Мені цікаво, що ти йому скажеш?

- Розкажу йому правду, хто вона, що хотіла мене спокусити, любить випити, придумаю, що сказати.

- Напевно, Клим тоді хотів поговорити про це.

- Не думаю, я з ним зустрічався щодо акцій. Хотів би поговорити, сказав би.