Читати книгу - "Українська міфологія"

— «На Зелені святá в’обще ни лягають, бо прóйде русалка да запічатає очи. І то в нас зрозпрє´жді віков не лягають. Ну, можеш не проснутися повєчно, амінь. Стараюцця не спати».[1392]

— «Не мона спати, казали. Русáвки очи позашивають, та й не бачитимеш».[1393]

— «В Русалний тиждень не можна спати лягати надворі, бо можé заснути і не встати, бо вони присиплєют, ду себé берут».[1394]

— «Мона було спати, тілько на поли не спати. Як вже шось робиш, шоб не лежєла, не спала. Не положено, — видно, русалки ходили».[1395]

Якщо хтось порушив заборону, треба було лягти спати й в обід на Розигри: «На Тройцу спав, — тобе росалка натягла мешка, і ти будеш цього року хотеть спать. Якшо спав, то в понеделок десь у дванадцать годин лягай спать, шоб тобє росалка назад стягла, шоб ти целий рок вже не спав, не хотев спать».[1396]

На Русальний тиждень не залишали дітей спати самих, щоб русалки не залоскотали: «Ну, то казали — детей треба не покідать саміх у хаті, як сплят. Шоб детей не кíдали самих. Малих. Шо треба, шоб всєґда, як спіт дитя, дак бут коло йогó. Бо можут залоскотат».[1397]

Побутувала також пов’язана з русалками (або й з душами померлих загалом) заборона на певні різновиди праці. Зокрема, на Русальний тиждень, або на три дні Трійці, або «поки жито квітує»:

1. Не підмащували печі:

— «Ото як на Русалном тижні печ подмазує, то, кажуть, обдеруть геть за ноч оце все. Не положено»,[1398] «замажеш росалці очи, то не буде бачить».[1399]

— «Позамазуваєш очи русалкáм»,[1400] «ніби тиє росавки позамазуєш».[1401]

— «Шпарá залєплювать не мо[ж]на. Ото ж в нас дерев’яниє хати — шпари, або в п’єцу — залєплювать не мо[ж]на. Бо худóбіна вродить калєку, або ти уродиш калєку, як є молода жонка в хаті. То одна жонка — це правда — каже, шо залеп’ю´ шпарá: і вечка вкотила двоє веченят — і задніци так як нема — так як залеп’яні…»[1402]

З глиною навіть не виходили надвір, вважаючи, що «той стоколос, чорне [в житі] буде».[1403] Перед «Троуйцою», як жито квітує, не обмащували хату знадвору в с. Лопатичах на Олевщині, «бо будуть порожні колоски».[1404]

2. Не мели й не мили в хаті, щоб русалки не залоскотали дитину: «Колись ходили русáлки. І вони, як цей Русáлочний тиждень, мерво робили в хаті. Три тих дні не можна було не местó хати, не мазат, не миіт, — ничого не можна було робит. Потому шо вони приходили, і єслі застанут дитя в колисці в хаті, так вони його залоскочували. Воно роготало, і дитя помирало».[1405]

3. Не купали дітей: «Купать не можна дитяти на Русалном тижні, бо русалки однесуть десь у корчі».[1406]

4. Не ходили в поле полоти:

— «Бо все всихати буде».[1407]

— «Капусту підгортали до Русального тижня. Бо [як на Русальний, то] головки не зав’яжуться. Головок не буде і поб’ють. Русалки поб’ють капусту. Тепер вже ’дходять, тиї ворожнества. Тепер нема вже того. Молодиї кажуть: то забобони все».[1408]

— «Після Трійці, кажуть, в город не можна йти нічого тамка садити, бо Росальний тиждень, — кажуть, не виросте».[1409]

В окремих районах особливо дотримувалися цієї заборони в середу (її називали Суха, або Градова середа). Водночас у Суху середу бажано було виривати бур’ян: «Гето посля Трійци — то Суха середа. Тоді будяки рвуть, на Суху середу, то будяки посохнуть».[1410] Дехто волів у Суху середу садити біб: «На Суху середу — шоб того… колись гряди копали, приготовляли, а на Суху середу садили біб, шоб всі стручечки сухі були. І на Суху середу не можна городити, бо дощ загородиш».[1411] Заборона на роботу в полі подекуди стосується лише «Розигр»: одна жінка нібито винесла тоді дитину в поле й почала працювати. Раптово знявся вітер, підхопив ту дитину, перекинув, пеленки зніс, що й не знайшли. «Николи не мо[ж]на в цей день робіть, бо це русалкі вже таке» — резюмувала респондент.[1412] Подекуди дозволялося полоти просо: «Казалі… ше моя мати, да й баба, то казала, шо десь пуд дубом бачіла. Льону не полют, тілько просо. А вона пошла льон полоть, і вона побачіла тих девчат, го, і я забуласа, яку вони пєсню спєвалі, тиє девчата. І вона, каже, так злякаласа крепко і втекла до хати. «Не мий нога об ногу, бо то грєх, — ка’, — бо то грєх…» Щє якось-то, алє я забуласа».[1413]

5. Не городилися й не садили тичкової квасолі (щоб не вбивати в землю кілки):

— «Городити не можна було, бо дощу не буде».[1414]

— «Городити не можна було в Русалницю. Дощ, кажуть, не буде йти. Тички тикати не можна було — колка забивати».[1415]

6. Оскільки «русáлка ходить», у Русальний тиждень не робили нічого з полотном: не просушували, не качали його, не стелили для вибілювання на росу по лугах, по «обміжках», «заміжках» (вузьких смугах землі між нивами). Якщо ж не дотриматися цієї заборони, русалки «покусают» («поїдят», «погризут», «поґлюют», «посічут», «дирочки пороблят», «подерут») полотно — «так як то зубами: там дирочки, там дирочки… так як то попрокусувано»; «накакают» на тканину; «походять» по ній — «такі сліди малейкі видно»:

— «На Русалницю полотна не можна білити, бо, кажуть, русалки походять по йому і буде сліди знати на полотні».[1416]

— «З полотном не робили нічого, бо русалки украдуть».[1417]

— «Не білили, бо очі заливаєш русалкам. Ну бо то Русавний тиждень, а вони ж з водою мають діло».[1418]

— «Бо русáвки ходят пу землі, та й не мо[ж]на рузстéлювати — упавало на льон — льон росте — а русавки пу полотні ходят — значить, льон повилягає, погниє. Вже той тиждень полотна не розстелювали».[1419]

— «І не стірали в Русальний тиждень, і полотна не білили — вóхор забере. Їдна жінка полотно застелила, то коли схопився вихор, то виніс те полотно стовпóм так як до неба. Дале-е-еко запер їй закрутив».[1420]

— «Казали, шо пулотна не мо[ж]на білити, бо русалка може забрати: прийти схопити да й понести».[1421]

7. Визолений одяг русалки нібито заберуть собі. Тож не золили одягу, «шоб русавци очей ни зазолити»,[1422] «буде дирковата одежа», «щоб русалкам золою не пахло»:

— «Все мені баба тоже розказувала. Шо золити… як то жлукто ставили, попіл сипали… Шо каже, цьой тиждень, от після