Читати книгу - ""Невільниця серця", Верона Дарк"

Повернувшись додому, Карім провів день з Алією та Айшою. Вони разом гуляли садом, Айша годувала голубів, Алія сміялася, коли Карім носив доньку на плечах. Вони втрьох вечеряли на терасі, а ввечері, коли Айша заснула, Карім посадив Алію на коліна.

— Я мало не втратив тебе. І це знищує мене зсередини.

— Я жива. Завдяки тобі.

— Цього разу я не дозволю світу відібрати в мене те, що я люблю найбільше. — Він узяв її руку й поклав на серце. — Ти моє серце, Аліє. І ти — його мати. Я збудую для нас нове життя. Спокійне. Без страху. Без тіней з минулого.

Алія поглянула на нього очима, наповненими любов’ю.

— Ми разом. І це головне.

Карім схилився і поцілував її.