Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Час тирана. Прозріння 2084 року (2014) 📚 - Українською

Читати книгу - "Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)"

480
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)" автора Юрій Миколайович Щербак. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 148
Перейти на сторінку:
себе в архітектурі за рахунок злиднів і жебрацтва народу.

Неприпустимим є пріоритетне постачання харчових продуктів з України-Руси в країни-члени Організації глобальної безпеки, ігноруючи дружні нам ісламські країни.

Гайдук, який приховує своє польське походження, цинічно заграє з лютими ворогами українського народу — режимом польських генералів, метою яких є відторгнення від нашої держави її західної частини. Ігноруючи історичні братські зв’язки України з Росією, Гайдук підняв руку на священну дружбу обох народів, що з особливою силою продемонстрував під час операції „Стратегічний параліч“ (2079 р.).

Спираючись на народну більшість, ФНО обіцяє ліквідувати несправедливу солідаристську економічну систему, повернути право голосу тим, хто не працює, і підвищувати пенсії та соціальні виплати і дотації за рахунок держави.

ФНО сподівається на широку загальнонаціональну підтримку справедливої боротьби проти тиранії Гайдука».


Відозва була прийнята одноголосно, хоча в кількох членів хунти викликала неясне відчуття невдоволення бездоказовістю формулювань, слабкістю звинувачень і недостатньою щедрістю обіцянок тим, хто все одно не відігравав ніякої ролі в майбутньому перевороті.

Але кращої програми не було. Довелося вдовольнитись тим, що мали.

62

Душа полковника Стригуна Сергія Михайловича ховала в собі два прямо протилежні полюси: був переконаний у власній геніальності й високому призначенні свого потужного інтелекту — й жив у постійному пригніченні від несправедливості долі, яка всіляко принижувала Стригуна, підставляла підніжки на всіх етапах його життя, вперто не помічаючи видатних здібностей героя.

Стригун займав просторий кабінет у будинку Міністерства оборони на вулиці Гончара, вікна якого виходили в парк, де на місці колишнього пам’ятника Чекалову тепер бронзовою з прозеленню глибою здіймався монумент невідомого письменника. Підходячи до вікна і дивлячись на монумент, який добре проглядався крізь безлисті, ще не пробуджені весною дерева, Стригун думав, що це пам’ятник йому, геніальній, нікому не відомій людині з долею, що не склалася з самого початку, від моменту зачаття.

Справа в тому, що мати Стригуна, самотня хористка оперети, пристрасно бажала народити сина — естрадного співака, відомого на весь світ шоумена, з демонічною зовнішністю Кіркора Філіпова; але з численними чоловіками, які приходили й через кілька ночей кидали пані Стригун, нічого не виходило — зачаття не відбувалося. Та й чоловіки були не ті, що їх вимагала майбутня дитина — всі дрібні, малоцікаві, якісь декоратори, військовослужбовці не вище капітана, сантехніки, бухгалтери, поліціанти, колишні спортсмени, а тепер алкаші, що вештались навколо Черепанової гори, не думаючи про те, що тут була колись києво-єрусалимська Голгофа.

І тоді, впавши у розпач, майбутня матінка, зібравши всі свої заощадження, звернулася до біоінженерної фірми «Genesis» із проханням запліднити її сім’ям когось із видатних гламурних шоуменів типу Джекса Майклона. Необхідна процедура була проведена в 2045 році, й пані Стригун із нетерпінням чекала народження нового генія, бажано з чорним кольором шкіри. Так пластично намріяла собі чорнопузана з кучерявою голівкою, що аж розплакалась, побачивши зовсім біле дитя зі світлими очима і зляканим виразом обличчя, схожого на квашене яблуко. Ще кілька років сподівалася, що в Сергійкові прокинуться співацькі гени, мелодії хітів зазвучать у його душі, та дарма! Фірма «Genesis» жорстоко обманула бідну матір, а грошей на нову дитину в неї не було.

Але в міру зростання хлопця, батьком котрого матінка оголосила відомого співака Михайла Шиздецького, якого на той час не було в живих, у Стригуні прокинувся інший неочікуваний талант: математично-програмно-кібернетичний. Мабуть, роззяви з «Genesis» переплутали пробірки при заплідненні. Вже в третьому класі обсяг його оперативної пам’яті й математичних знань перевищував рівень студента математичної академії Цюриха, а згодом заробітки зростали швидше, ніж у молодого співака. На жаль, у вісімнадцятилітньому віці Стригун вскочив у халепу: був звинувачений у хакерському пограбуванні американського банку «Continental» на п’ять мільйонів глобо. Американські слідчі не полінувалися приїхати до Києва і розшукати юнака з сумним обличчям, на якому вже пролягли перші скорботні зморшки; кількість і глибина зморщок зросла за три роки сидіння в тюрмі для особливо обдарованих злочинців, де Стригун був регулярно ґвалтований співкамерниками та битий куховарами за невдоволену міну при споживанні того гівна, що називалося їжею. Стригун зненавидів як Америку — з її обожнюванням грошей і законів — так і Україну, за її зневажання будь-яких законів.

Саме тоді Стригуна помітив молодий опер Державної варти Іванишин Мирон Пилипович, який завербував здібного хакера і посприяв його звільненню з в’язниці. Спочатку Стригун практикувався в розробці програм перманентного стеження за неблагонадійними елементами суспільства, а оскільки до неблагонадійних належала переважна кількість громадян (про це знав Мережко, але не здогадувався Гетьман Махун), то й роботи Стригуну вистачало. Його історичним досягненням була розробка і впровадження в практику системи «Піраміда» — тотального прослуховування всіх телефонів і гаджетів країни, всіх розмов у публічних місцях та офісах — й виловлювання потрібної інформації завдяки спеціальним кодам. За систему «Піраміда» Стригуну присвоїли звання капітана контррозвідки й нагородили повним зібранням творів М.В. Гоголя у 10-ти томах. Ці відзнаки Стригун сприйняв, як глибоке приниження, справедливо вважаючи себе найздібнішим співробітником Дервари. Його бос і покровитель Іванишин ходив уже в полковниках і за розробку системи «Піраміда», в якій нічого не розумів, одержав золоту медаль Свободи.

Саме тоді померла матінка Стригуна, що кинуло його в глибоку депресію і запій, після якого збільшилася кількість скорботних зморщок на обличчі й почалося виразне тремтіння рук.

Іванишин знову врятував Стригуна, запропонувавши йому звання майора і посаду начальника відділу «Е» (електронна розвідка і спеціальні операції) в структурі ВІРУ — Військової розвідки України, де Іванишин, ставши генерал-хорунжим, посів посаду заступника Гайдука. І знову Стригун відчув несправедливість долі, бо вперше зустрівся з людиною, яка, по-перше, розуміла все, що робив Стригун, а по-друге — не довіряла йому. Цією людиною виявився Гайдук, якого Стригун боявся і ненавидів. Точніше — ненавидів і боявся. Під час підготовки операції 2077 року «Ахіллесова п’ята» Стригун зустрівся з похмурим поглядом Гайдука, який, здавалося, пропікав його, від чого ще більше тремтіли руки. І хоча Гайдук зовнішньо був люб’язний, не гримав і

1 ... 74 75 76 ... 148
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)"