Читати книгу - "Секретний фарватер, Леонід Дмитрович Платов"

“Талант — це віра в себе, у свої сили!” Але чому горьковські слова можна застосувати лише до письменників, а не до всіх людей, представників різних професій, у тому числі і військово-морської?

Років шість чи сім тому учбовий корабель, на якому проходили практику курсанти третього курсу, втягувався у гирло Північної Двіни. Шубін виконував обов’язки вахтового командира. Поруч, на мостику, стояв професор Грибов, який був начальником практики.

У даному випадку, очевидно, доцільно було б викликати з берега лоцмана. Та Грибов не зробив цього.

Він наказав передати по семафору: “Прошу дозволу лоцмана не брати. На мостику — практикант. Не хочу псувати характер майбутнього офіцера!”

І Шубін назавжди запам’ятав це…

Він одмахнув рукою клубки диму, що плавали над столом, зазирнув у лице Павлову:

— Ну-ну! Не занепадаймо духом. Міркуймо тверезо. Якщо не ми з тобою винні, то хто ж тоді винен? Компас?

Так, вибір невеликий: або командир катера, або компас.

— До речі, згадай, ми йшли з одним магнітним! Гірокомпас вибув із ладу ще на підході до притопленого корабля.

Павлов пригнічено кивнув.

Отже, на підозрі магнітний компас!

Шубін уявив, як Грибов у задумі походжає туди й сюди біля свого столу в аудиторії:

“Розберімо, — починає він, — випадок з колишнім курсантом нашого училища Шубіним. Будемо послідовно відкидати одне рішення за одним…”

Далі Грибов сказав би, напевне, про пейзаж.

“На війні, — учив він, — пейзаж перестає існувати сам по собі. Усе, що відбувається в природі, може впливати на хід подій, і навігатор повинен неодмінно враховувати це”.

Але що відбувалося в природі перед аварією? Море було штильове. З-за хмар виглядав місяць.

Якби компас збрехав де-небудь на Баренцовому морі, треба було б врахувати в здогадах північне сяйво.

З давніх часів збереглася поморська прикмета: “Матка (компас) казиться на пазорях”, тобто при північному сяйві. Адже сполохи на небі схожі на зірниці: ті сповіщають про грозу, ці — про магнітну бурю. Шквал магнітної бурі, що бурхає у високих шарах атмосфери, невидимий “подув” може торкнутися стрілки магнітного компаса і відхилити її, а слідом за нею і корабель від правильного курсу.

Але аварія сталася не на Баренцовому, а на Балтійському морі. Тут північні сяйва бувають рідко.

То що ж вплинуло на компас?

Несміливий стук у вікно.

— Хто?

— Боцман турбує, товаришу гвардії капітан-лейтенант! Вечеряти будете з товаришем гвардії лейтенантом?

— Хочеш їсти, Павлов? Ні? І я ні. Спасибі, Фаддєїчев, не треба нічого!

— Як же так: і обідали погано, і вечеряти не будете?..

Довге співчутливе зітхання.

— Англійцеві передати, щоб завтра прийшов?

— Так! Завтра. Усе завтра!

Чути, як боцман тупцяє під вікном. Потім важкі кроки повільно даленіють.

Через півгодини знову стук, цього разу в двері.

— Хто там ще?

— Відчиніть! Я.

Князєв переступив через поріг і зупинився:

— Ух! Як накурили! Чого ж без світла сидите? Вечір надворі!

Павлов встав і засвітив гасову лампу під старомодним чотирикутним ковпаком. Хмари диму повільно поповзли мимо лампи до відчиненої кватирки.

— Не надумали ще?

— Поки що кружляємо, — неохоче відповів Шубін. — На місці тупцяємо.

— Біля чого?

— Та компаса магнітного. Біля чого ж іще?

— Ага! Ви ж з одним магнітним залишилися. Гіроскоп же розбило?

— Вийшов з ладу, поки нас літак ганяв. Раз по раз стопорили хід.

Мовчанка.

— Мо’, зрушили з місця м’яке залізо?

— Коли виходили, я визначав поправку. Компас був справний.

— Може, в кишенях було що-небудь, що могло вплинути на девіацію, ніж, ключі, ланцюжок?

У думках Шубін і Павлов обнишпорили кишені. Ні, металевого під час походу не було нічого.

Шубін невесело посміхнувся.

Пригадав жарт професора Грибова, єдиний, який вій чув від нього за чотири роки навчання: “Без побоювання можна підходити до компаса тільки в одному-єдиному випадку — маючи мідний лоб. Мідь не намагнічується”.

— Слухай! — Князєв швидко обернувся до Павлова. — А чи не взяв ти часом який-небудь металевий трофей?

Шубін насторожився:

— Що ти маєш на увазі?

— Чомусь приверзлася ракетниця. Міг же Павлов узяти на транспорті що-небудь на згадку. Ну, скажімо, ракетницю. Потім через неуважність поклав її поруч з магнітним компасом і…

— Які там ракетниці, що це ви! — Павлов ображено одвернувся. — Зовсім мене за хлопчика маєте.

— Так, металевого не взяли нічого, — підтвердив Шубін. — Боцман тільки трохи компоту прихопив. Але ж компот не впливає на девіацію.

Ніхто не усміхнувся на його жарт.

— Мінні поля! — урочисто вирік Князєв. — Компаси брешуть на мінних полях.

— Але їх не було на дорозі. У Рігулді залишилися карти мінних постановок. Я дивився.

Павлов подався вперед й одразу ж почав верзти нісенітницю, таке, що й купи не трималося. Він забурмотів щось про таємну магнітну зброю.

Князєв