Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 477
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 98
Перейти на сторінку:
Що царський офіцер доконче і шахрай. Ви помиляєтесь, і кожен з вас нехай Затямить: є такий, котрого не купити. Він простий капітан, а на ім'я Нікіта Нікітич Риков. Був не раз він на коні І під конем. Служив і в мирі, і в війні І має хрестиків та нагород чимало, Оцей — за Ізмаїл, а цей мені прислали, Як під Очаковом ми слави зажили. За Цюріх от медаль, а цю за те дали…» «Ах, що по тому нам, шановний капітане, — Ксьондз Робак перебив, — чи то нам легше стане? Адже ти слово дав цю справу заладнать, — Тепер зрікаєшся?» — «Навіщо так казать? Я не зрікаюся в цім ділі помогти вам. Чи то б зробився я славетним чи щасливим Од згуби вашої? Та й те ще: вас, ляхів, За ваші звичаї я здавна полюбив, Бо бити й пити ви умієте, панове! Є приказка у нас (приходиться до мови), Що хто сіда на віз, під возом може буть; Сьогодні ти поб’єш, а прийде час — поб’ють Тебе… І мав би я за те на вас гнівитись, Що битву програно? Доводилося битись З французом, з турчином. Лихий траплявся час, Що били вороги не раз, не двічі нас: Під Австерліцом я утратив цілу роту, Під Цюріхом у нас розігнано піхоту, Та що! Костюшко ваш у мене вояків Порізав косами (сержантом я служив)… Віддав же й я йому, коли прийшла нагода!  Отчизна, знаю я… Отчизна. і свобода! Я знаю, я старий — і співчуваю вам. Про мене — Польща хай зостанеться ляхам, А москалям — Москва. Так цар не дозволя нам!» Суддя на те йому: «Відомо всім краянам, Що і хоробрий ти, і чесний чоловік. Між нами ти живеш давно, до нас привик — Не гнівайся ж за дар, візьми собі дукати: Таж не багатий ти…» «Ну, що там — небагатий! Тут мова не про те, і не до того тут! Ех, єгри! Всіх призвів до заколоту Плут, — І рота полягла, моя кохана рота! Ви гроші заберіть, панове, бо нащо то? У мене вистачить, старого, і без вас, Щоб випить пуншику, щоб мати повсякчас Папушу тютюну чи ще яку дрібницю. А з вами б не хотів, панове, я свариться, — Люблю сердечно вас, із вами п’ю і їм, То й буду свідчити за вас у ділі цім. Скажу, що в гості ми до панства завітали, Чарчину випили, гуляли, танцювали, Що Плут, сп’янившися, на горе та біду Огню скомандував… Там щось уже знайду Сказати… От, мовляв, і стратилася рота Знічев’я, хтозна-як… А ви сипнете злота, Кому там прийдеться: колеса підмастить, В дорогу їхавши, нам приказка велить. Та от ще (дідові я вже казав допіру, Що носить довгу він і претяжку рапіру): Плут — старший командир, а що справдешній плут, То може й лиха вам він наробити тут… Нехай уста йому заткне папір банковий! Ти, пане шляхтичу з рапірою, розмову Хотів з ним повести. До чого ж там дійшло?» Гервазій, гладячи поморщене чоло, Рукою лиш махнув: усе, мовляв, скінчилось. «Та ні-бо, чи як слід ви з ним договорились, — Знов Риков, — буде він мовчати? Слово дав?» Гервазій же на те сердито відказав, Таємний зміст якийсь вкладаючи у жести: «Ручуся — скарги він не може вже занести… Не може!.. Вже ні з ким не буде говорить!» Усім Гервазія далося зрозуміть, Всі змовкли. «Вовк носив — тепер понесли вовка, — Промовив капітан, — така у нас примовка…» І сумно голову старечу похилив. «Що ж, панство, бог таке нещасному судив, — Сопліца впав у річ, — хай бог його впокоїть…» А ксьондз, що вже не міг сидіть, не то що встоять, В подушках лежачи, промовив: «Гріх тяжкий, Коли незбройний ліг од збройної руки, Коли невільника людина вбила вільна. Ох, Ключнику! Господь великий і всесильний Велів не метатися і ворогам прощать. Лише одно цей гріх могло б із тебе знять: Як для загальної ти це вчинив користі, «Рго Ьопо рuЬІісо!..»[182] Гервазій урочисто, Немов для присяги, підвівсь — і як луна «Рго Ьопо рuЬІісо!» — промовив. Тим страшна
1 ... 74 75 76 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"